Змурувати
Змурувати, -ру́ю, -єш, гл. Построить (изъ камня, кирпича); соорудить. Змурував високу башту. Грин. І. 128. Оце змурував Спаса. Ном. 14223.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЗМУРУВА́ТИ, ую, уєш, перех. Док. до мурувати. Заруба пояснив: — Вони на пенсії вже, але добрі пічники. Таку тобі піч змурують, що в усій окрузі не знайдеш (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 408); Змурував Ярило і той панський дім, що в ньому жив тепер мирославський владика (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 158).
УКРЛІТ.ORG_Cловник
ЗМУРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, перех. Док. до мурува́ти. Заруба пояснив: — Вони на пенсії вже, але добрі пічники. Таку тобі піч змурують, що в усій окрузі не знайдеш (Кучер, Трудна любов, 1960, 408); Змурував Ярило і той панський дім, що в ньому жив тепер мирославський владика (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 158).
Іноземні словники
Словари и энциклопедии на Академике
Змурувати
• 1) змурувати — у/ю, у/єш, перех. Док. до мурувати … Український тлумачний словник
• 2) змурувати — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
• 3) змурований — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до змурувати … Український тлумачний словник
• 4) помурувати — у/ю, у/єш, док., перех. і без додатка. 1) Змурувати все чи багато чого небудь. 2) Мурувати якийсь час … Український тлумачний словник
Ілюстрації
|
|
|
