Здобувати

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Здобува́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. здобути, -бу́ду, -деш, гл. Добывать, добыть, раздобывать, раздобыть, пріобрѣтать, пріобрѣсть. Надвоє баба ворожила: або здобути, або дома не бути. Ном. № 5616. Царство небесне здобувається силою. Єв. Мт. XI. 12. Що за користь чоловікові, коли здобуде світ увесь? Св. Мр. VIII. 36. Розуму за гроші не здобудеш. К. Іов. 60.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках ЗДИВУВАТИ, ую, уєш, док.

1. перех. Викликати здивування, вразити. Все оте так скоїлося несподівано, так мене здивувало! (Панас Мирний, IV, 1955, 351); Сидять рибалки над водою — От підійди й заговори: Здивують щукою такою, Що ще й не бачив, хоч умри! (Максим Рильський, III, 1961, 298); Наші вчені ще не раз здивують людство новими відкриттями і винаходами, яких вони доб'ються в недалекому майбутньому (Наука і життя, 2, 1958, 2); // безос. Скромно одягнений [І. Франко], тихий і непомітний, поки мовчить. А заговорить — вас здивує, як ця невисока фігура росте й росте перед вами, як у казці (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 26).

2. неперех., розм. Те саме, що здивуватися. Хто знав її від десятьох літ, то здивував би з неї тепера (Леся Українка, III, 1952, 745); — Не здивуйте на сирітські подарунки (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 330).

Не здивуйте — не осудіть. Не здивуйте, люди. Те, що було, минулося І знову не буде (Тарас Шевченко, I, 1951, 289).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 536.

Ілюстрації

x140px Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання