Здо́бич, -чі, ж. Добыча. Рудч. Ск. II. 148. МВ. І. 144. Ділили поміж собою здобич і гроші, що добули од жидів. Стор. МПр. 145. Ум. Здоби́ченька. Козацькая здобиченька марне пропадає. Макс. (1849) 62.
