Звіркуватий
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Звіркуватий, -а, -е. Звѣрообразный, звѣроподобный.
Сучасні словники
Словник української мови
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
Схожий чимось на звірка. 1) Уважно, настороженими очима, вони [хлопчаки] стежать за голубами і їхнім неласкавим, насупленим, мовби навіть звіркуватим господарем (Іван Рябокляч, Жайворонки, 1957, 229);|| Такий, як у звірка (про вираз очей). 2) Хлопчик пропхнувся між батьками, поклав руки на материну й батькову долоні, не зводячи з мене звіркуватих оченят (Анатолій Хорунжий, Ковпла, 1960, 38).
Ілюстрації
"звіркуваті очі"
Мауглі як приклад звіркуватої поведінки
