Звання
Зва́ння, -ня, с. 1) Званіе. Звання козацьке, а життя собацьке. Ном. № 790. 2) Въ ариѳметикѣ: наименованіе. Менше, старше звання. Меньшее, большее наименованіе. К. Грам. 125, 123, 113.
Сучасні словники
ЗВАННЯ́, я, сер.
1. Офіційно присвоєна назва, яка означає фах, ступінь кваліфікації у певній галузі або службовий стан. Колись з торбою ходив із села до міста, а в колгоспі маю я звання тракториста (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 350); Костомаров мав незабаром, дістати професорське звання (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 373); Весною Василеві присвоїли звання старшого лейтенанта, доручили командувати ротою (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 59); // Офіційно присвоєна почесна назва як нагорода за заслуги в галузі якої-небудь діяльності. За багатолітню шахтарську працю мені присвоєно звання почесного шахтаря (Василь Козаченко, Вісімсот.., 1953, 19); Звання Героя Соціалістичної Праці; Звання народного артиста СРСР.
2. Назва, що означає приналежність до якого-небудь колективу, організації. Член партії повинен.. оберігати партію від проникнення в її ряди людей, негідних високого звання комуніста (Статут КПРС, 1961, 4); Знайте всі: я — ленінець тепер! І звання це — не зганьблю ніколи! (Іван Нехода, Ми живемо.., 1960, 77).
3. заст. Приналежність до якого-небудь соціального стану. Тисячі роззявлених ротів. Це кричать «славу» захриплі вже гімназисти, студенти, вчителі,.. а також офіцери й відставні люди різного звання (Олександр Довженко, I, 1958, 44). ♦ Ще й звання не було (немає) кого, чого — не існувало (не існує) кого-, чого-небудь. [Гільзе:] Готлібе! ..Твоя жінка — ще її й звання не було, як я вже квартами свою кров проливав за рідний край (Леся Українка, IV, 1954, 251).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 461.
Ілюстрації
звання1
звання2
