Збрехати

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Збреха́ти, -шу́, -шеш, гл. Солгать, соврать. Чи справді так було, чи може хто збрехав. Гліб. 217.



Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках ЗБРЕХАТИ, збрешу, збрешеш, док., розм. Док. до брехати 1. — Він зроду ні пилинки не вкрав і на волосинку не збрехав (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 288); Кому вдалося раз збрехати, Тому вже віри більш не ймуть (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 171); — Як він спитав на політзанятті, хто скурив газету, я хотів збрехати, що не бачив, але не міг (Олесь Гончар, III, 1959, 34); // Розповісти що-небудь цікаве, веселе. [Гарасим:] Люблю я, брат, кобзарів: хоч збреше що, заспіває (Панас Мирний, V, 1955, 86); [Платон Гаврилович:] Іди ось покуштуєш, чи гарно варення уварилось. Може, що збрешеш веселеньке (Степан Васильченко, III, 1960, 138).

Ілюстрації

5 prychyn dytacoi brehni.jpg Lie pinocchio.jpg 891610.jpg 922dac6785de145f5446dc0ba9b5abb5.jpg

Медіа

Див. також

https://www.slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%B7%D0%B1%D1%80%D0%B5%D1%85%D0%B0%D1%82%D0%B8

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 451.

Зовнішні посилання