Збиткувати

Збиткувати, -кую, -єш (кого), гл. Обижать кого, жестоко обходиться; издѣваться надъ кѣмъ. Челядь Бога допросила, щоби ей не бити, аби челяді не бити, та й не збиткувати. Гол. Мене у тому війську ніхто не збиткував. Федьк. ЗБИТКУВАТИ, ую, уєш, недок., діал. 1. неперех. Зазнавати матеріальних втрат. Фермери вельми збиткують, шукають рятунку хто де попало (М. Ол., Чуєш.., 1959, 31).

2. перех. Знущатися з кого-небудь.- Чи стоїть у ваших книгах що про таке... про таких дітей, що так збиткують свойого рідного вітця? (Фр., IV, 1950, 406); - А як будуть вас багачі збиткувати та днями їсти не давати, то позакусюйте зуби й лише терпіть, заки повиростаєте та вберетесь у силу (Козл., На переломі, 1947, 39).

3. неперех. Пустувати, жартувати. Ходять собі вони, ті студенти, по місті, та все-то співають вечорами - страх, як гарно! То купатися ходять, збиткують, от як на вакаціях - що мають робити? (Мак., Вибр., 1954, 80); Тільки збиткують [учні] і ні на що не зважають (Круш., Буденний хліб.., 1960, 60).