Збит

Збит, -ту, м. = Збитки. Каменец. у.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Іноземні словники
- 2.1 Словари и энциклопедии на Академике
3 Ілюстрації
4 Медіа
5 Цікаві факти
- 5.1 Матеріал з Вікіпедії
6 Див. також

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЗБИ́ТКИ, ів, мн. (одн. збиток, тку, чол.). 1. Матеріальні втрати; протилежне прибутки. Інтервенти заподіяли радянським республікам збитків на суму 38 млрд. золотих карбованців (Історія УРСР, II, 1957, 218); Летить раптом із столиці до губернатора казенна бумага — відшкодувати Лук'янові сину Свиридову Кабашному всі його збитки (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 38).

Бути в збитку — зазнавати матеріальних втрат. — Ставай до мене в підмайстри.. В збитку не будеш, бо жодного дня не сидітимеш без роботи (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 119).

2. розм. Зло, шкода. — Ну й молодь тепер пішла... їй аби тільки причепуритися або напитися. І на думку не спаде, що від того самі збитки... (Зінаїда Тулуб, Людолови, 1, 1957, 85); // діал. Вчинок, що завдає шкоди. — Хіба ви не вчитеся, не пильнуєте школи, робите о. Телесницькому збитки? (Іван Франко, IV, 1950, 233); Нишпорив [Сергійко] по чужих городах та садках, ..бився з дітворою, — ..одним словом, робив усі ті збитки, які присущі всім дітям його віку (Григорій Тютюнник, Вир, 1960, 26).

На збитки: а) на зло. Там [під мостом] буду сидіти так довго, аж умру мамі на збитки (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 11); б) навмисне. Він на збитки так качається, щоб тобі страху завдати (Іван Франко, III, 1950, 24); Хіба вона не знає, чого дівчата сохнуть? Тільки покажи якомусь, що побиваєшся за ним, а він тоді на збитки на іншу очі вирячує (Михайло Стельмах, I, 1962, 156).

3. тільки мн., діал. Пустощі, жарти. На молоденьких веселих панночок дивиться [Дорко] вже як батько, якого часом веселять збитки дитячі (Осип Маковей, Вибр., 1954, 24); — Та якби й ваші двірські самі пряли собі на сорочки, самі шили собі убрання, то не впали б у гріх. Менше мали б часу на усякі збитки (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 30). Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 437.