Закляклий

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Словник Грінченка

Закля́клий, -а, -е. Окоченѣлый, окостенѣлый. Навіщо те тепло, оте ясне сонечко, коли воно вже не гріє... закляклого серця. Мир. Пов. II. 41.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЗАКЛЯ́КЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до заклякнути, заклякти. Вітер задував вогонь, а подерте лахміття не захищає закляклого від холоду тіла (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 187); Гутман вилуплює п'яні очі на закляклого від здивування й огиди офіцера (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 139); // у знач. прикм. На помості корабельнім розгорілося багаття, то матроси розпалили, щоб закляклі руки гріти (Леся Українка, I, 1951, 310); Макітра.. стяг із закляклого трупа не тільки каптан, а ще й камізельку (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 441).