Забрести

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Забрести́, -реду́, -деш, гл. 1) Забресть, зайти. Ой ти брів, чорнобрів, чом до мене не забрів? Чуб. V. 1126 — в голову. Взбрести на умъ. Робе, що в голову йому забреде. Харьк. 2) Зайти въ водѣ (напр. во время ловли рыбы неводомъ). Аф.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках ЗАБРІДА́ТИ, аю, аєш і ЗАБРО́ДИТИ, джу, диш, недок., ЗАБРЕСТИ́, еду, едеш; мин. ч. забрів, забрела, ло; док.

Бродячи або бредучи, заходити куди-небудь. Весною, коли спадає вода, забродить туди пастися худоба (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 47); Коли не забредеш к Мірошнику бувало, У його є і хліб, і сіль, і сало (Євген Гребінка, I, 1957, 69); — Я його бачила, — розказує. — Була я у гаях і забрела дуже далеко, аж туди к чужосільським левадам (Марко Вовчок, I, 1955, 196); До півночі колотився, товкся по місту, як Марко по пеклу, забрів до Максима і Голди (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 115).

♦ Забрести в голову — з'явитися в думках. — За ці гроші ми не тільки дві ферми збудуємо, а ще й пекарню, — Пекарню? — схопився від несподіванки Сагайдак і заходив по кімнаті. — Що це тобі забрело в голову? (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 391).

Ілюстрації

1406550186-forest-c58.jpg 630 360 1630686857-3257.jpg 226053955 4988943057799398 8674616833638550921 n0.jpg

Медіа

Див. також

Джерела та література

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

Зовнішні посилання