Забороло

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Заборо́ло, -ла, с. Забрало.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

1. Рухома частина шолома, що опускається на обличчя для захисту від ударів. Увіходить Фауст у панцирі, в шоломі з напівопущеним заборолом (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 407); Поле, поле моє... Тут ламались мечі й заборола, Тут тріщали щити (Петро Дорошко, Літа.., 1957, 47).

2. перев. мн. Щити з дерева або з каменю, встановлені на мурах фортеці для захисту її оборонців від ворога. Не злякалися міщани, Як половці надтягли; Самі старші огнищани Заборола облягли (Іван Франко, XIII, 1954, 372); Широкі мури галицькі, і заборола на них міцні — від ворожих стріл захищають (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 8).

Словпедія

ЗАБОРОЛО , ЗАБОРАЛО , ЗАБРАЛО забороло (заборало, забрало) 1. Влаштована із зовнішнього боку дерев'яна стіна у вигляді парапету на земляному валу, фортечній стіні або башті в давньоруські часи. Нависаючи над куртиною вона огороджувала верхні майданчики і завдяки напуску створювала бійниці навісного бою. 2. Дерев'яний щит, віконниця, що у мурованій фортеці прикриває нижню частину стрільниці від обстрілу. 3. Передова фортеця, форпост. 4. Частина шолома, що опускалася і захищала лице від ударів.


Ілюстрації

949156ff89892da049bd28565e365fbf.jpg 826e877dc57790863b516ff1338f0655.jpg