Заблукати

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

ЗАБЛУКА́ТИ, аю, аєш, док. 1. Випадково зайти, потрапити куди-небудь; забрести. І в темну пущу раз я заблукав (Іван Франко, XIII, 1954, 129); Гордій почав розказувати, що зовсім випадком зайшов сюди і якби не заблукав у цей ліс, то, мабуть, і не прийшов би до неї (Борис Грінченко, II, 1963, 119); Рідко-рідко заблукає сюди і кудлатий вуйко-ведмідь покачатися в теплій травиці... (Петро Козланюк, Мандрівники, 1946, 3). 2. Збитися з правильного напрямку, втратити просторову орієнтацію; заблудити. Треба було тільки дивуватися, як така маленька істота [хлопчик] ні разу не спіткнулася, не заблукала в лісах (Юрій Яновський, II, 1954, 12); Дівча боялось заблукати в численних коридорчиках старого графського гнізда (Олесь Донченко, III, 1956, 60). 3. З'явитися (про усміх, думку і т. ін.). Видко, вдоволений був [Заремба] оглядинами, бо на устах його заблукав усміх (Юліан Опільський, Іду.., 1958, 471).

Інфінітив заблука́ти

	однина	множина

Наказовий спосіб 1 особа заблука́ймо 2 особа заблука́й заблука́йте МАЙБУТНІЙ ЧАС 1 особа заблука́ю заблука́ємо, заблука́єм 2 особа заблука́єш заблука́єте 3 особа заблука́є заблука́ють МИНУЛИЙ ЧАС чол.р. заблука́в заблука́ли жін.р. заблука́ла сер.р. заблука́ло Активний дієприкметник заблука́лий Пасивний дієприкметник Безособова форма Дієприслівник заблука́вши

Іншомовні слова заблукати заплутать { verb } заплутаться { verb } заблудиться [ заблуди́ться ] { verb }

Медіа

Див. також

Джерела та література

ru.wiktionary.org_2014 http://sum.in.ua/s/zablukaty https://uk.worldwidedictionary.org/%D0%B7%D0%B0%D0%B1%D0%BB%D1%83%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0%B8 https://www.google.com.ua/search?q=%D0%B7%D0%B0%D0%B1%D0%BB%D1%83%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0%B8&dcr=0&source=lnms&tbm=isch&sa=X&ved=0ahUKEwixldvawsHXAhVPb5oKHaj7D2kQ_AUICigB&biw=1366&bih=637#imgrc=nk8rnbujbbliyM:

</gallery> </gallery> </gallery>


Зовнішні посилання