Жінчин

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Жінчин, -на, -не. Женинъ, принадлежащій женѣ. Він в жінчиних мотнувсь патинках. Котл. Ен. Хома з того часу зарікся коней купувати та жінчине вередування сповняти. Рудч. Ск. II. 177.

Сучасні словники

ЖІ́НЧИН, а, е. Належний жінці (у 3 знач.). Не тямлячи себе, почав він викидати жінчине добро у відчинені до сіней двері (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 30); Якщо не вдасться йому знайти роботи, то він за жінчині гроші зможе стати пайщиком в якому-небудь рентабельному підприємстві (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 526); // Стос. до жінки. На хутір приїхав жінчин брат Верига з дочкою (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 5).

Ілюстрації

Жінчин1.jpg Жінчин2.jpg Жінчин3.jpg Жінчин4.jpg

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання