Жупел

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Жупел, -ла, м. = Джупел. Жу́пел церковнослов'янською мовою — палаюча сірка.


«И гд҃ь ѡдожди на содомъ и гоморръ жупелъ, и огнь ѿ гд҃а съ небесе» (И пролил Господь на Содом и Гоморру дождем серу и огонь от Господа с неба). Шаблон:Библия

Файл:Fumarola Vulcano.jpg
Серные образования вокруг кратера подводного вулкана

Іноді під цим словом мається на увазі зола з пекла а або геєни або смола, уготована для покарання грішник ів в ад у.

У цьому значенні слово вживається, зокрема, в іронічному вірші А. Н. Апухтина «Дилетант» (нач. 1870-х гг.): Шаблон:Цитата<ref>Алексей Николаевич Апухтин. Великосветские произведения</ref>

У переносному сенсі жупел - щось страшне, що вселяє жах, страх; часто в іронічному значенні - лякало ( пропагандистський жупел). Наприклад, бути жупелом для кого-небудь. У цьому значенні увійшло в російську мову з промови дружини алхіміка в новелі В. Ф. Одоєвського « Саламандра» (1841): «День і ніч вогонь у вас тлить; адже перехожі дим-то бачать і дим-то у вас не православний - сірої та жупелом пахне по всій вулиці » , а також з мови купчихи в комедіїОстровского «Тяжёлые дни» (1863): «Как услышу я слово „жупел“, так руки и ноги затрясутся».

Етимологія

Слово походить від Шаблон:Жоупел', зюпел' - «сірка». Фасмер вказує дві можливі подальші етимології: або від др.-ст.-ньому. Шаблон:Swëbal, swëfal (пор. З сучасним Шаблон:Schwefel), висхідному до прагерманскому, або від Шаблон:Sulpur, можливо за посередництвом ретороманской чи іншої невідомої форми <ref>