Жолудик

Жолудик, -ка, м. Ум. отъ жолудь.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник

Жолудь - Плід дуба. Капають від часу до часу напівдостиглі жолуді з дубів (Іван Франко, VI, 1951, 149); Ми збирали з сином жолуді дубові, І про день майбутній я казав синкові (Максим Рильський, II, 1956, 181).

Орфографічний словник української мови

Жолудь- іменник чоловічого роду

Орфоепічний словник української мови

Жолудь - [жо/луд'] -д'а, ор. -деим, м. (на) -д'і, мн. -д'і/, -д'і/ў два жо/луд'а

Вікіпедія

Жолудь - плід дуба. Величина та форма жолудя — одні з ознак, що дозволяють розрізнити різні види цих дерев. Так, наприклад, у літнього дуба жолуді завдовжки 20-40 мм і завширшки 10-20 мм, вузько-довгасті, з блискучою брунатною оболонкою, на якій в свіжому її стані помітні поздовжні зеленуваті смуги і матова верхівка. У зимового ж дуба жолуді дрібніші, округліші, без поздовжніх смуг і мають на верхівці товстіше і коротше вістря.

В римлян жолудь мав назву: "Югланс" (Juglans), тобто «Юпітерів плід», оскільки римляни присвячували дуб Юпітеру