Жовтяк
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
ЖОВТЯ́К, а, чол.
1. Переспілий огірок, що має жовту шкірку. — Огірок дай, та не жовтяк, а тверденький, і хліба кусень вріж (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 89); * У порівняннях. Краска де й ділася — жовта, жовта стала Уляна, як жовтяк (Панас Мирний, I, 1954, 301).
2. перен., розм. Про худу, виснажену хвору людину, що має бліде з жовтизною обличчя. Напевне характер [у редактора] ведмежий, — зробив собі висновок Гурін. До того ж він, мабуть, хворий. Жовтяк... (Семен Журахович, Вел. розмова, 1955, 12).
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Ілюстрації
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 542.
