Жовняр

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Жовняр=Жовні́р, -ра, м. Солдатъ. Про їдного жовніра війна буде. Ном. № 833. Пішов милий в жовніри, я я іду в черниченьки. Чуб. V. 54. Ум. жовні́рик, жовні́ронько, жовні́рочок.

Сучасні словники

1. іст. Солдат польської армії. Польські жовніри їхали по чотири в ряд (Сергій Воскрекасенко, Весна.., 1939, 43); Через вигін повз кухню червоноармієць із гвинтівкою в руках вів двох жовнірів у конфедератках (Петро Панч, Син Таращ. полку, 1946, 84). 2. діал. Солдат. Та не один жовнір плаче, Та й не один туже, Що він, бідний, цісареві Задарма так служе (Народна лірика, 1956, 131); Набігли на циганську халупу турецькі жовніри, зробили трус, познаходили в плавнях якесь манаття (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 377).

Ілюстрації

Жовнір.jpg


Медіа

Див. також

Джерела та література

Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 1, ст. 488. Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 539.

Зовнішні посилання