Живець

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Живець, -вця, чол.


Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЖИВЕ́ЦЬ, вця, чол.

1. Принада у вигляді дрібної живої рибки, яку використовують для ловлі хижих риб. У Старику є глибокі ями, де можна впіймати окунів, носарів, на живця часом вчепиться щука чи судак (Олександр Копиленко, Подарунок, 1956, 98); * Образно. — Я не розумію тільки одного, як такий солідний інженер, як Микола Іванович, і той клюнув на цього живця (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 159).

2. Корінці, паростки чи бокові гілки, з яких вирощують нові рослини. Садять живці [смородини] способом втикання або під кілок прямовисно і на всю глибину, що сприяє кращому приживанню їх (Садівництво і ягідництво, 1957, 268); Легко розмножується [тополя] стебловими живцями (Лісівництво і полезахисне лісорозведення, 1956, 70);

// Кусочок стебла, пагона культурного дерева, який використовують для щеплення дичок. Охоронці зеленого багатства Карпат закладають насінні плантації. До молодих саджанців в розсаднику вони прищеплюють живці елітних дерев (Вечірній Київ, 11.IX 1968, 4).

3. перен., рідко. Життєва сила, енергія. [Петро:] Значить — живець є? [Пріська:] Живець! То тільки примхи старечі... (Панас Мирний, V, 1955, 161); В тілі ще бринів живець людини, груди командира ще дихали, серце тривожно діяло (Іван Ле, В снопі.., 1960, 290).

4. діал. Ремінець з дерев'яною паличкою на кінці, що прикріплюється до невода. Забродчики закидали на товсту кодолу свої живці; живці обвивались кругом кодоли, як гадюки, і ніби всисались в неї, мов п'явки, а довбишки не давали їм розкручуватись (Нечуй-Левицький, II, 1956, 227).

♦ До живця проймає — дуже хвилює, турбує, дошкуляє. До самого живця тими словами проймає (Панас Мирний, III, 1954, 338).

Ілюстрації

Живець 1.JPG Живець 2.JPG Живець 3.jpg

Джерела та література

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)