Жерій
Жерій, -рію, м. Синее пламя надъ. горящими угольями.
Зміст
Сучасні словники
Догоряти без полум'я; тліти. Де були стіжки, там лежали й жевріли купи вогняної мерви (Нечуй-Левицький, II, 1956, 197); Біля кошари ледве жевріло багаття (Степан Чорнобривець, Пісні.., 1958, 22); // Слабо горіти, світитися невеликим полум'ям; блимати. Перед образами жевріє лампада (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 367); Заблимала й згасла «катюша» [лампа із мідної гільзи] остання, Лиш вогник у грубці ще жеврів живий (Леонід Первомайський, II, 1958, 418); * Образно. І вже не вуглинками-жаринками жевріла міжусобиця-сварка, а багаттям палала (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1959, 399); * У порівняннях. Червона з синіми та зеленими квітками запаска блищала, неначе жевріла (Нечуй-Левицький, III, 1956, 16).
Ілюстрації
|
|
|
|
