Жерело
Жерело, -ла, с. и пр. = Джерело и пр. Під горою криниченька, там жерело б’є. Нп. Ум. Жерельце.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Укрліт.org
Жерело, -ла, с. и пр. = Джерело и пр. '
ДЖЕРЕЛО́, а́, с.
1. Потік води, що утворюється внаслідок виходу підземних вод на поверхню землі. В місцях, де долини рік або балок прорізають водовмісні верстви, підземні води виходять на поверхню і утворюють джерела або природні криниці (Курс заг. геол., 1947, 126); З-під коріння липи било джерело погожої води (Фр., VI, 1951, 33); * Образно. Біля джерел молочних рік, що починаються на сотнях і тисячах молочно-товарних ферм наших колгоспів та радгоспів, стоїть багато людей (Рад. Укр., 29.ХІ 1960, 1); * У порівн. Забурчало по селу, мов у джерелі: «Як то можна!.. щоб вільна козачка за кріпака оддавалась!» (Вовчок, І, 1955, 22).
◊ Би́ти джерело́м — активно, бурхливо виявлятися. Народна ініціатива, що джерелом б’в у наших колгоспників, подолає всі труднощі (Кучер, Засвіт. вогні, 1947, 29).
2. чого, перен. Те, що дає початок чому-небудь, звідки постає, черпається щось; основа чого-небудь; вихідне начало. Єдине, — але зате і непереможне, — джерело сили робітничого руху, це-— свідомість робітників і широта їх боротьби (Ленін, 20, 1950, 333); Соціалізм назавжди покінчив з пануванням приватної власності на засоби виробництва, цим джерелом розколу суспільства на ворогуючі класи (Програма КПРС, 1961, 12); // Про того або те, від кого або звідки довідуються про що-небудь. Про сю річ [справи видавництва] .. я хотіла б знати дещо докладніше з місцевих джерел (Л. Укр., V, 1956, 98); Поява чужої людини була не тільки приємною зустріччю: це було єдине джерело новин (Тулуб, Людолови, І, 1957, 16).
3. спец. Писемна пам’ятка, документ, на основі якого будується наукове дослідження. Давні джерела завжди змішували кіммерійців з скіфами (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 114).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 262.
Іншомовні словники
Этимологический словарь русского языка
ЖЕРЕЛО "отверстие, устье, пасть", диал.; жерогло́, псковск. (Шахматов, Очерк 368), укр. жерело́, джерело́ "источник", также жо́рло "русло", блр. жерело́ "жерло, отверстие", др.-русск. жерело "горло, жерло" (Лаврентьевск. летоп. и др.; см. Соболевский, Лекции 98), цслав. жрѣло, болг. жрело́, ждрело́ "источник, родник", сербохорв. ждриjѐло "ущелье", словен. žrélo "пасть, жерло", чеш. zřídlo "источник, ключ, родник", польск. źródɫo – то же, н.-луж. žŕodɫo. Родственно лит. gerklė̃, вин. п. ger̃klę, вост.-лит. gérklę "горло, гортань"; далее – в го́рло и жру, жрать, греч. аркад. ζέρεθρον "пропасть", а также βάραθρον; см. Торбьёрнссон 2, 107; Траутман, BSW 90; Буазак 126 и сл.; Младенов 164. См. жерло́.
Толковый словарь Ушакова
ИСТОЧНИК
ИСТОЧНИК, источника, м. 1. Струя подземной воды (или другой жидкости), вытекающая на поверхность земли; родник. Минеральный источник. Нефтяной источник. 2. перен., чего. То, из чего исходит, возникает, проистекает что-н.; исходная причина, основа происхождения чего-н. (книжн.). Труд - источник благосостояния. Он - источник всех зол. Солнце - источник света и тепла. Источник энергии. Источники дохода. Источники народного богатства. Неиссякаемый источник остроумия. 3. Письменный памятник, подлинный оригинал, на основе к-рого строится научное исследование (науч.). Работа написана по источникам. Обращаться к источникам. Летопись - основной источник для русской исторической науки. || То, откуда исходят какие-н. сведения, слухи. Сведения получены из верного источника.
Ілюстрації
.jpg)
