Дійсно

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Дійсно, нар. = Дійсне. ДІЙСНО, присл. Те саме, що справді; в дійсності. — Ви дивуєтесь?.. А воно так дійсно було, — от я вам зараз оповім (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 255); — Вже б коли дійсно, як хто, може, підозріва, він сам украв коняку, то вже б розслідування виявило (Андрій Головко, II, 1957, 58); // Те саме, що достовірно. — Це твоя жінка хотіла мене спалить; дійсно вона, бо я її впіймав на гарячому вчинку (Нечуй-Левицький, III, 1956, 358); // у знач. вставн. сл. Уживається для підтвердження висловлення. [Руфін:] Так, дійсно, ти вгадав, я справді хворий (Леся Українка, II, 1951, 391); — Дійсно, смачна штука [кава], і яка запашна (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 10).

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)


Тлумачення слова у сучасних словниках

Ілюстрації

Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання

http://sum.in.ua/s/dijsno