Дякувати

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

«Словарь української мови» 1909р. (Б. Грінченко)

Дя́кувати, -вую, -єш, гл. Благодарить. Дякує красно. АД. І. 16. Дякую тобі, мати, да що ти породила, тілько не дякую, що не оженила. Чуб. Чого сидиш, Марусенько, чом не дякуєш батеньку? Мет. 225. Ой не дякуй мені, брате. К. Досв. 84. Дя́кувати Господе́ві. Благодаря Бога Дякува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Быть дьячкомъ. При понірській церкві щось довго і дякував. О. 1861. X. 30.

Дя́чити, -чу, -чиш, гл. = Дя́кувати. Не знав, чим дячить сироту. Мкр. Г. 22. Збиткува́тися, -ку́юся, -єшся (над ким), гл. = Збиткувати (кого). Не збиткуйся, чужа мати, не збиткуйся надо мною. Чуб. V. 548. Най ся ляхи не збиткують, моє тіло не чвертують. Гол. І. 155. Теперка, дякувати Богу, вже не збиткуються над нами, як за кріпацтва було. Каменец. у. Па́кта, -тів, мн. Договоръ, условіе. Їздили козаки дякувати Богу за свою велику побіду над ляхами та за вимушені в ляхів пакта. К. Кр. 12. Подя́чний, -а, -е. Благодарственный. Не вмів бідаха вимовити подячного слова, бо змалечку кому й за що приходилось йому дякувати? Г. Барв. 28. Заробила Маруся пироги, хоч не пшенишні, да яшні — свому родові подячні. Мет. 233.

Туска́, -ки́, ж. Тоска, печаль. Як хліба край, так і в хліві рай; а як ні куска, так і в горниці туска. Ном. № 1397. Що пан Біг дав, — за все Богу дякувати, а туск ід собі не пускати. Фр. Пр. 89.

Сучасні словники

ДЯ́КУВАТИ - висловлювати, виражати подяку, бути вдячним за щось. Дякувати - (висловлювати вдячність за щось) розстелятися, (у першій особі однини а. множини) дякую, дякуємо, спасибі, вдячний, вдячні// падати в ноги, бити чолом. ДЯ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., кому, чому, без додатка і з спол. що. Висловлювати, виражати подяку, бути вдячним за щось. Хазяїн.. став дякувати Трохимові, що він такий вірний (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 406); — Ти б ще дякувала, що тобою не гордують, що так привітно з тобою обходяться (Панас Мирний, IV, 1955, 145); [Орися:] Напоїла ото я коня, він дякує і далі пита: чи будеш, каже, на вечорницях? (Степан Васильченко, III, 1960, 31); Що ж: двоє [бійців] було забито, дехто ранений, а решта дякувала фортуні за відсутність куль у револьверові (Юрій Яновський, I, 1958, 108); * У порівняннях. Схиливши білу головку, наче дякував [первоцвіт] золотому сонечку, що воно першому дало спроможність побачити веселе свято весни... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 75); // Уживається як слово, яким виражають вдячність за зроблене добро, виявлепу увагу. — Прощайте, дякую! — він [Соловей] до Осла озвався (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 140); — Дякую, дядино, я не голодний (Іван Багмут, Опов., 1959, 4). Богові (богу) дякувати див. бог. Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 451. ДЯКУВА́ТИ, ую, уєш, недок., розм., рідко. Бути дяком. Дякував він лише кілька років (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 185). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 451.

Синоніми: висловлювати подяку, віддавати слово подяки, док. подякувати; П. завдячувати; (навзаєм) віддячувати..

Російською мовою: благодарить.

Етимологія слова: Російське «спасибо» пішло від синтезу двох слів «спаси» та «Бог». Українське «дякую», як стверджує «Український етимологічний словник», запозичене з німецької мови через польську. Німецьке danken, від якого і пішло дякую, пов’язують з іншим дієсловом denken (думати).

Це цікаво знати!

Сучасна людина, у більшості випадків, використовує слово «дякую», як мінімум, декілька разів на день. Подяка – це внутрішня чудодійна сила людини, її здатність усвідомлювати те прекрасне, що трапилося із нею, а не сприймати це, як належне і другорядне, або взагалі випадкове і неважливе. По-справжньому вдячні люди щиро висловлюють слова подяки не тільки для того, щоб здаватися ввічливими, а, перш за все, тому, щоб обмінятися потужною енергією добра і любові з тим, до кого вони звертаються. І якщо у вас високий рівень вдячності щодо оточуючих людей і світу в цілому, то ви практично завжди відчуваєте радість від подиву і глибокої вдячності щодо тих подій, які відбуваються у вашому єдиному і неповторному житті. Іноді людина не бачить або недостатньо цінує те, що має, звертаючи занадто багато уваги лише на негативне, що різко впливає на її внутрішній стан: вона буквально забуває про радість, задоволення і спокій. Варто розуміти, що коли ми бачимо лише власні недоліки і поразки, то повністю концентруємося на них і, відповідно, швидко отримуємо чергову порцію негативних життєвих «сюрпризів». По особливому щиро вдячні люди щасливіші, успішніші, мають міцне здоров’я і потужну енергетику високого рівня. Вдячна людина майже не буває одинокою, напруженою, занепокоєною або депресивною.

'Особливості слововживання

Дякувати - дієслово недоконаного виду складати подяку.

I д`якувати -ую, -уєш, недок., кому, чому, без додатка і з спол. що. Висловлювати, виражати подяку, бути вдячним за щось. || Уживається як слово, яким виражають вдячність за зроблене добро, виявлену увагу.

II дякув`ати

-у́ю, -у́єш, недок., розм., рідко. Бути дяком.

Рекомендовані джерела


1. Вікісловник uk.wiktionary.org Прямий доступ до українського Вікісловника

2. Грінченко Б. Д. Словарь української мови, т. 1-4. Київ, 1907-09 (багато перевидань). Онлайн-версія

3. Дорошенко Т.С. Великий комплексний словник української мови. – Х.: Торсінг Плюс, 2009. – 768 с.# Загоруйко О.Я. Великий універсальний словник української мови. – Х.: Торсінг плюс, 2009. – 768 с.# Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова: Навч.посібн. – 2-ге, вид. виправл. і доп./ С.В.Шевчук, Т.М.Лобода. – К.: Арій, 2008. – 5-7 с.

4. Загоруйко О.Я. Великий універсальний словник української мови. – Х.: Торсінг плюс, 2009. – 768 с.

5. Короткий тлумачний словник української мови. Близько 6750 слів / за ред. Д. Г. Гринчишина. — 2-е вид., доп. і перероб. — Київ: Рад. Школа, 1988.

6. Новий тлумачний словник української мови. 42000 слів: У 4-х томах / Уклад. В. Яременко, О. Сліпушко. — Київ: вид. Аконіт, 1998.

7. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Автор, керівник проекту і гол. редактор В. Т. Бусел. — Київ, Ірпінь: ВТФ Перун. 2001, 2005. На сайті lingvo.ua, інший сайт.

8. Великий тлумачний словник української мови / Упоряд. Т. В. Ковальова. — Харків: Фоліо, 2005. — 767 с. — (Бібліотека державної мови). — ISBN 966-03-2698-Х с.

9. Великий тлумачний словник. Сучасна українська мова від А до Я / Упоряд. Загнітко А. П. — Донецьк: Вид. «Бао», 2008. — 704 с. — ISBN 978-966-481-019-4.

10. Словник української мови. У 20-ти т. / Український мовно-інформаційний фонд НАН України; за ред. В. М. Русанівського. — Київ: Наукова думка, 2010. — Т.1. А — Б. — 911 с.

11. Словник української мови: В 11 т. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — Київ: Наукова думка, 1970—1980. Онлайн-версія

12. Універсальний словник-енциклопедія (УСЕ) на сайті Словопедія

13. Всесвітній словник української мови на сайті worldwidedictionary.org

Ілюстрації

Dyakuyu1.jpg Dyakuyu2.jpg