Дьорка

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Дьорка, -ки, давати / дати (врізати) драла (драпака, дьору і т.ін.), зневажл.

1. Швидко тікати, бігти. І до плуга, і до рала, і до хлопців дала драла (Українські присл.і); Вовчуки стирлувалися позад Вовчиці й Пелехатого, ладні щомиті врізати драла (П. Загребельний); Хлопчина ковзнув по стовбуру додолу, дав дьору, ніби його й не було тут (Є. Гуцало). давати драпка. Пан совітник скоро перечує, що вона ≤жінка≥, пошукує за ним, зараз дає драпка (І. Франко). дати дьорки. Становий поїхав, а їх ≤Чіпку з товариством≥ звелів ще кріпше держати ≤в чорній≥, щоб не дали, бува, дьорки (Панас Мирний).

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Ілюстрації

54d05b8889e512abc6e7841c02111346.jpg Do-chogo-snitsya-bik-napadaye-z-rogami-chorniy-bik-tkati-vd-bika 362.jpeg Lionand123et.jpeg Pic f2d5d524d35f622394gfgvgcxcgvf405a1a9ee8f8a.jpeg

Медіа

Див. також

Джерела та література

  • Український Фразелогічний Словник. З лексикографічної системи „Словники України”.
  • Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 461.

Зовнішні посилання