Дутель, -ля, мПустой орѣхъ. Дутеля взяв. Черк. у. Дутеля ззісти. Умереть. Паллант Евандрович наскоком як раз Гібсона і насів, шпигнув в висок над правим оком, Гібсон і дутеля із’їв. Котл. Ен. VI. 27.
