Дудило

Дудило, -ла, м. Пт. удодъ.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

О́ДУД, а, чол. Невеликий птах з довгим чубом, тонким, загнутим донизу дзьобом і яскравим строкатим забарвленням. Кус зозуля, а її перебивав криклива іволга; гуде сумно одуд (Панас Мирний, III, 1954, 137); Прилетів одуд і, розпустивши свій чуб, схожий на віяло, вклонився мені (Олександр Копиленко, Як вони.., 1961, 43).

Ілюстрації

Медіа

https://www.youtube.com/watch?v=9DSo1M2awC0

Джерела та література

Словник Грінченка Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)