Дудик

Дудик, -ка, м. Небольшой камешекъ въ глинѣ. Ця глина, то вона нездобна на цеглу, в ній дудиків багато. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. Нехай дудика ззість = Хай дулю ззість. Мир. ХРВ. 374.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

. ДУ́ДЛИК, а, чол., діал. Дударик. Заграй мені, дудлику, на той глас: Вирубала ополоночку для вас (Павло Чубинський, V, 1874, 1110). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 432.

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Ду́дик, -ка, м. Небольшой камешекъ въ глинѣ. Ця глина, то вона нездобна на цеглу, — в ній дудиків багато. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. нехҐй ду́дика ззість = хай ду́лю ззість. Мир. ХРВ. 374.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

Ду́дик, ка, м. Небольшой камешекъ въ глинѣ. Ця глина, то вона нездобна на цеглу, — в ній дудиків багато. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. НехҐй ду́дика ззість = Хай ду́лю ззість. Мир. ХРВ. 374. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 453.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

дудик -а, ч., діал. Камінчик у глині.

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Ілюстрації

Цікаві факти

Матеріал з Вікіпедії

Дудик — українське прізвище