Дуда

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Дуда, -ди, ж. Музыкальный инструментъ, родъ свирѣли. Біда як дуба: куди йде, то реве. Ном. № 2369. Ні швець, ні мнець, ні в дуду грець. Ном. № 2965. Заграй мені, дуднику, у дуду. Чуб. ІІІ. 176. Ум. Дудка, дудочка.

Дуда, -ди, ж. Пошлина за право окрестить дитя. Віднялися за оранди, за жидівські дуди, що терпіли не стерпіли убогії люди. К. Досв. 13.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ДУДА́, и, жін. 1. Те саме, що дудка 1. Заграй мені, дуднику, На дуду, Нехай своє лишенько Забуду (Тарас Шевченко, II, 1953, 144); Виглянь, мила, у віконце, я заграю на дуду (Володимир Сосюра, Вибр., 1941, 245). 2. Те саме, що волинка.

Ілюстрації

Дуда.gif Дуда1.jpg Дуда2.jpg

Медіа

Див. також

Джерела та література