Дрібушити

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Дрібушити. См. Дрібошити.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) http://sum.in.ua/s/dribushyty

ДРІБУШИТИ, шу, ши́ш, недок., діал. Швидко перебираючи ногами, йти дрібними частими кроками. За якийсь час дві жіночі постаті простували до річки, одна, висока й молода, ступала твердо, друга, зігнута, дрібушила за нею старечими ногами (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 186). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 416.

Всесвітній словник української мови https://uk.worldwidedictionary.org/%D0%B4%D1%80%D1%96%D0%B1%D1%83%D1%88%D0%B8%D1%82%D0%B8

Словник синонімів

ДРІБОТІ́ТИ [ДРІБОТА́ТИ] розм. (іти, ходити дрібними, частими кроками), ТЮ́ПАТИ розм., ТЮПА́ЧИТИ [ТЮПА́ШИТИ] розм., ДРІБЦЮВА́ТИ розм., ДРІБУШИ́ТИ розм., ЧЕБЕРЯ́ТИ розм., КОПОТІ́ТИ розм. Тьотя Надя знову прив’язувала ковзани й, спотикаючись, дріботіла на ковзанку (В. Канівець); Йде [дідусь] повільно, ступає твердо. За ним дрібоче, перечепивши через плече в’язанкубичків, Коська (Ю. Збанацький); По узбіччю тюпала жінка з дитиною на руках (П. Панч); Чорна постать "отаманова" пляміла спереду. А ти похмурий тюпачив за ним (А. Головко); Дрібцює Марія по зеленотканій веретці-моріжку (Є. Гуцало); Таке воно мале дибає по підгір’ю понад балкою, де ми пасемо, так радісно дрібушить з новеньким торбеням школярським через плече (О. Гончар); Хлопчак починає чеберяти по хатинці незграбними.. чоботищами (М. Стельмах); - Діду! - гукав хлопчик, чимдуж копотячи з гори (Панас Мирний). - Пор. 1. іти́.

Ілюстрації

Dribushyty28112017.jpg Dribushyty28112017(1).jpg

Медіа

.


Зовнішні посилання

http://sum.in.ua

https://uk.worldwidedictionary.org

https://www.youtube.com