Дротик

Дротик, -ка, зменшено-пестливе до дріт , дріт. 2) Прутокъ чулочный. МВ. (1862. І. 40).

Приклади в літературі

1) Телефоністка голосно повторює в апарат цифру бажаного номера, затикає кілочок, і дротиками понад дахи біжить розмова... (Петро Козланюк, Сонце.., 1957, 140)

2) Дід вирізає прутика із бузини, підсушує його в кузні. Дротиком виштовхує крихку.. серцевину, пропікає дірочки. Сопілка готова (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 17)

3) * Образно. Устромились в берег дротики — сонця вістря золоті (Микола Рудь, Дон. зорі, 1958, 70)

4) * У порівняннях. Росиста стежка гадюкою повзе травою в яр і потім чорним дротиком під гору пропихається (Петро Козланюк, Пов. і опов., 1949, 211).

5) Помогла [Юзя] бабуні набрати на дротики спущені вічка в панчішці (Леся Українка, III, 1952, 659)

6) Він витримав операцію Кострубки, котра дротиками для в'язання повитягала в нього дробини, що нагнав Гриць Семко... (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 221).

Тлумачення слова у словниках

Академічний тлумачний словник (1970-1980)

1) Зменшено-пестливе до дріт.

2) Довга негостра голка для в'язання; спиця.

3) Метальний спис, що використовувався як колюча зброя в стародавні й середні віки. В V ст. до н. е. ..з'являються дротики з жаловидним вістрям на довгому стержні з втулкою. В мисливстві головною зброєю стали [за первісної общини] списи, метальні дротики, лук і стріли .

СЛОВОФОРМИ. ОРФОГРАФІЧНИЙ СЛОВНИК.

Дротик - іменник, чоловічий рід, неістота, II відміна

ВІДМІНОК	ОДНИНА	МНОЖИНА
називний	дротик	дротики
родовий	дротика	дротиків
давальний	дротику	дротикам
знахідний	дротик	дротики
орудний	дротиком	дротиками
місцевий	на/у дротику	на/у дротиках
кличний	дротику	дротики