Драпак

Драпак, -ка, м. См. Дряпак.

Публічний електронний словник української мови

ДРАПА́К, а́, ч.:◊ [Дава́ти (да́ти) ] драпака́ — швидко тікати, бігти куди-небудь. Перелякані жовніри.. хапались за палаші, за пістолі, деякі дали драпака (Стор., І, 1957, 395); — Тілько з Густею розмовитися, то все проясниться, — подумав він, — А тоді забираю свої манатки та драпака через гори додому (Фр., III, 1950, 417); — Куди це вони [фашисти] всі драпака дають? (Гончар, III, 1959, 386)

драпа́к — знаряддя для по­вторного обробітку ґрунту, вид найпростішого культиватора, що поширився в Україні у другій по­ловині XIXст.;

Ілюстрації