Дотеп

Дотеп, -пу, м. Остроуміе, искусство.

Сучасні словники

ДО́ТЕП, у, чол.

1. Кмітливий влучний вислів із сатиричним або жартівливим відтінком. Я знов розвішував вуха, слухаючи їх оповідань, жартів, вигадок та дотепів (Іван Франко, IV, 1950, 205); Марія терпляче зносила і глузування, і в'їдливі дотепи (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 21). ♦ Сипати дотепами (дотепи) див. сипати.

2. розм. Здібність оформляти думку у вигляді влучних, гострих або смішних висловів. [Анна:] Справді, він не без дотепу, твій дон Жуан!.. (Леся Українка, III, 1952, 334); Якби тому хлопові дати можливість розправити крила!.. Якими талантами, якою глибиною мислі, яким дотепом, яким генієм у винахідництві, якою красою мови й пісні блиснув би він перед світом! (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 277).

Ілюстрації