Добряче

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Добряче

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.

Добря́че нар. Очень хорошо. Усе воно було собі добряк, тілько що ж? жінка сього чоловіка вередлива була. Рудч. Ск. II. 174.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971.

ДОБРЯ́ЧЕ, розм. Присл. до добрячий. — Ну, та й добряче сидіти: є куди простягти ноги й спиною об віщо обпертись, — подумав Пилипко (Панас Мирний, IV, 1955, 301); У районі Всі його добряче знають (Петро Дорошко, Літа.., 1957, 158).

Синоніми

1. ДО́БРЕ (так, як слід), ХО́РОШЕ, ГА́РНО, СЛА́ВНО, ГАРА́ЗД, ГО́ЖЕ, ВДА́ЛО [УДА́ЛО], ПО-ЛЮ́ДСЬКОМУ [ПО-ЛЮ́ДСЬКИ], ПОРЯ́ДНО рідше, ДО ЛА́ДУ́, НА СЛА́ВУ розм., ДОБРЯ́ЧЕ підсил. розм., ЗДО́РОВО розм., ЛА́ДНО розм., ЛЕ́ПСЬКО розм., ПО-БО́ЖОМУ розм., ФА́ЙНО діал.,ЛА́ЦНО діал.;У ПОРЯ́ДКУ розм., ПОРЯ́ДОК [ПО́ВНИЙ ПОРЯ́ДОК] розм., ДОБРО́ розм., СЛА́ВА БО́ГОВІ [БО́ГУ] розм., ХВАЛИ́ТИ БО́ГА розм., ЛАФА́ фам., БЛА́ГО заст. (у ролі присудка - також про успішний хід справ, сприятливі обставини).
2. ДУ́ЖЕ (великою мірою), НЕМА́ЛО, ЗНА́ЧНО, ЧИМА́ЛО, ВЕ́ЛЬМИ, ІСТО́ТНО, СУТТЄ́ВО, ДО́СИТЬ, НАДЗВИЧА́ЙНО підсил.,НЕЗВИЧА́ЙНО підсил.,ВКРАЙ [УКРА́Й] підсил.,БЕЗМЕ́ЖНО підсил.,НЕСКІНЧЕ́ННО підсил.,БЕЗМІ́РНО підсил.,НЕЗМІ́РНО [НЕЗМІ́РЕНО][НЕЗМІ́РЯНО]підсил.,ПОНАДМІ́РУ підсил.,НЕЙМОВІ́РНО підсил.,БЕЗКІНЕ́ЧНО [БЕЗКОНЕ́ЧНО] підсил.,СИ́ЛЬНО розм.,ДО́БРЕ розм.,НЕПОМА́ЛУ розм.,ХТО́ЗНА-ЯК розм.,ЗДО́РОВО розм.,ГЕТЬ розм.,ПРИ́ТЬМО́М розм.,ПРИ́ТЬМА́ розм.,ДУ́ЖЕНЬКО розм.,ДОБРЯ́ЧЕ підсил. розм.,НАПРОПА́ЛЕ підсил. розм.,ТЯ́ЖКО підсил. розм.,БЕЗУ́МНО підсил. розм.,ЗАПА́МОРОЧНО підсил. розм.,НЕСКАЗА́ННО підсил. розм.,НЕПЕРЕВЕ́РШЕНО підсил. розм.,ЗБІ́СА підсил. розм.,ДОСТОБІ́СА підсил. розм.,СТРА́ШНО підсил. розм.,СТРАХ підсил. розм.,ЖАХЛИ́ВО підсил. розм.,НЕЛЮ́ДСЬКИ підсил. розм.,БЕ́ЗМІР підсил. розм.,БЕЗ КРА́Ю [БЕ́ЗКРАЙ] підсил. розм.,НЕАБИ́ЯК підсил. розм.,ПРЕМНО́ГО заст., уроч.,ЗЕЛО́ заст.,БА́РЗО заст., КРІ́ПКО діал.,СИ́ЛЬНЕ діал.;НЕДОСЯ́ЖНО, ТРИ́ЧІ розм. (указує на дуже високий ступінь ознаки); НАБАГА́ТО, ДАЛЕ́КО (при вищому ступені прикметників і прислівників).

Цитати української літератури з використанням слова "добряче"

1. "Патефонна пластинка була добряче заїжджена, але це тiльки посилювало романтичнiсть моменту" (Бабула Владимир - "Пульс всесвiту")
2. "Видно, Слонові довелося добряче по-працювати, щоб загасити пожежу" (Бережний Василь Павлович - "ДЕМ’ЯНКО ДЕРЕВ’ЯНКО, або ПРИГОДИ ЕЛЕКТРОННОГО ХЛОПЧИКА")
3. "Менi дуже кортiло пiдскочити зараз до неї i дзизнути добряче" (Нестайко В - "Тореадори з Васюкiвки")