Добрити

Добрити

Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т.

Добри́ти, -рю́, -ри́ш, гл. 1) Задабривать. А вона вже і всміхається до його і стравою що найкращою його добрить, так ні! сидить, насупившись, мов той сич. Зміев. у. 2) Хвалить. Тільки й добрить, що той світ, ніби вже в сьому світові нема ні добра, ні краси. МВ. І. 44. 3) Удобрять. Ні вже, коли ґрунт пісковитий, то хоч чим, мовляв, добри, а хліба не їстимеш. Зміев. у.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971.

1. ДОБРИТИ 1 див. добривати.
ДОБРИВА́ТИ, аю, аєш, недок., ДОБРИ́ТИ, ию, иєш, док., перех. Закінчувати брити кого-, що-небудь.
2. ДОБРИТИ 2, рю, риш, недок., перех., діал.

• Задобрювати. Вона вже і всміхається до його [нього] і стравою щонайкращою його добрить, так ні, сидить, насупившись, мов той сич (Словник Грінченка).
• Хвалити, вихваляти. Знов примощується мати Чайченка добрить: «а моторний, а розумний, а славний» (Марко Вовчок, I, 1955, 201).
• Удобрювати (ґрунт). Ні вже, коли ґрунт піскуватий, то хоч чим, мовляв, добри, а хліба не їстимеш (Словник Грінченка).

Синоніми

УДО́БРЮВАТИ [ВДО́БРЮВАТИ] (вносити добрива в ґрунт), ПІДЖИ́ВЛЮВАТИ, ПІДЖИВЛЯ́ТИ, ЗДО́БРЮВАТИ розм., ПІДГОДО́ВУВАТИ розм., ПІДКО́РМЛЮВАТИ розм.; УГНО́ЮВАТИ [ВГНО́ЮВАТИ] (вносити в ґрунт гній). - Док.: удо́брити [вдо́брити], підживи́ти, здобри́ти, підгодува́ти, підкорми́ти, угноїти [вгно́їти].