Двійник

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Двійник, -ка, м. Сортъ миски около семи вершковъ въ діаметрѣ. Вас. 181.

Двійник

Двійник, -ка, м. У сусальщиковъ и золотильщиковъ по дереву: листки позолоченнаго серебра.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ДВІЙНИ́К, а, чол. 1. Особа, що має повну зовнішню схожість з іншою. Потім пригадала [Ліза], що Віра аж ніяк не вродливіша за неї, бо була її абсолютним двійником, і засміялася (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 128); * У порівняннях. У світлиці в тишині давня картка на стіні: батько з дідом Яковом, мов двійник — однаковим (Сава Голованівський, Поезії, 1955, 157); // Друга половина при уявному роздвоєнні особи. — Як сети кажеш, що ти Мирон, — заговорив я.. — коли я Мирон! — Ти? — відповів мій двійник коротко (Іван Франко, II, 1950, 64); Справжній Іван стоїть в кутку.. А той другий, його двійник, стоїть перед судом кардиналів (Петро Колесник, Терен.., 1959, 80). 2. перен. Ідейно і духовно споріднений. Буржуазні націоналісти та їх двійники — безрідні космополіти прагнули змалювати П. Мирного відірваним від народу (Вісник АН УРСР, 5, 1949, 15). 3. тільки мн. Спарені предмети. Знаходимо також різні глеки і глечики, .. двійники — два невеличкі спарені глечики (Гуцульська кераміка, 1956, 48).

Тлумачний он-лайн словник української мови «УКРЛІТ.ORG»

ДВІЙНИ́К, а́, ч.

1. Особа, що має повну зовнішню схожість з іншою. Потім пригадала [Ліза], що Віра аж ніяк не вродливіша за неї, бо була її абсолютним двійником, і засміялася (Руд., Вітер.., 1958,128); * У порівн. У світлиці в тишині давня картка на стіні: батько з дідом Яковом, мов двійник — однаковим (Голов., Поезії, 1955, 157); // Друга половина при уявному роздвоєнні особи. — Як се ти кажеш, що ти Мирон, — заговорив я.. — коли я Мирон! — Ти? — відповів мій двійник коротко (Фр., II, 1950, 64); Справжній Іван стоїть в кутку.. А той другий, його двійник, стоїть перед судом кардиналів (Кол., Терен.., 1959, 80).

2. перен. Ідейно і духовно споріднений. Буржуазні націоналісти та їх двійники — безрідні космополіти прагнули змалювати П. Мирного відірваним від народу (Вісник АН, 5, 1949, 15).

3. тільки мн. Спарені предмети. Знаходимо також різні глеки і глечики, .. двійники — два невеличкі спарені глечики (Гуцульська кераміка, 1956, 48).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 218.