Даяти, даю, даєш, гл. = Давати.
- перех. Передавати від однієї особи до іншої. Ївга взяла усе господарство у свої руки.., а тільки які лучаться гроші, то усе батькові даяв (Кв.-Осн., II, 1956, 257); Назносили Марині одежі — той те дає, другий друге тиче (Мирний, IV, 1955, 252); — Добряча шапка. Чабанська… Це мені Хома дав (Гончар, III, 1959, 76); // Надавати в чиєсь користування. [Любов:] Я ж сказала, що даю хату на вечірку (Л. Укр., II, 1951, 19); Раз якось голова послав до Миколи десяцького, щоб він дав свого коня під станового (Н.-Лев., II, 1956, 259); // Платити, виплачувати. — Не по полтинику на день буду тобі давати, а від сьогодні по цілковому (Кв.-Осн., II, 1956, 407); — Що візьмеш, небого? За рік, чи як? — А що дасте (Шевч., 1,1951, 315); // Повідомляти, передавати (адресу, телефон). — А коли од’їжджав, проводжала І на пам’ять адресу дала (Сос., 1, 1957, 337); // Пропонувати, звільняти (місце). А молоді Чайченки хоч і рядком сидітимуть, та була між ними як стіна залізна. Чи той підніметься, другий уступає геть, місце дає —доторкнутись стережеться (Вовчок, І, 1955, 237); Посувались на лавах люди, щоб дати місце новим (Коцюб., II, 1955, 352).
- Дарувати що-небудь. — Хіба йому подарочок дасте, а? А я однесу (Вовчок, 1,1955, 78); [Гелен:] Лиш кінь один стоїть на таборищі, — богам троянським в дар дали ахейці того коня (Л. Укр., II, 1951, 302); // Присвоювати звання; нагороджувати. У дні війни і миру — Сержанта старшого дали мені за службу щиру (Воскр., Цілком.., 1947, 35); // перен. Наділяти чим-небудь. Вміла мати брови дати.. Та не вміла на сім світі Щастя-долі дати (Шевч., І, 1951, 32); [Руфін:] Я ніколи не вживаю супроти тебе ні тієї сили, яку мені дала сама природа, ні того права, що дає закон (Л. Укр., II, 1951, 342).
- Покладати на кого-небудь виконання чогось. Переписувати.. — зовсім не маю часу, а другому дати переписувати — нікому (Мирний, V, 1955, 395); Командир батальйонного взводу зв’язку дав йому три наряди поза чергою (Гончар, III, 1959, 55).
- по чому, в що і без додатка, неперех., фам. Бити, вдаряти. — Давайте всім і в ніс і в уси (Котл., І, 1952, 210); — Підняв руку та як дав мені у ліве ухо — так у моїй гоолові і пішло в усі дзвони дзвонити!.. (Мирний, III, 1954, 164); [Хмельницький:] Дивись, козаки почали рубати крилатих [шляхту]. Ох, і дають, аж пір’я сиплеться… (Корн., 1, 1955, 250); — Підстеріг він мене в темному місці й дав по шиї (Ю. Янов., II, 1954, 18); // безос. Він уже стернею біг, як раптом у ногу дало, так і спіткнувсь (Головко, І, 1957 113).
- Визначати вік (на вигляд). Дідові дев’яносто без трьох, хоч йому можна на зверхній вигляд даяти 60 (Вас., II, 1959, 521); // Згоджуватися платити по певній ціні; визначати, встановлювати ціну. — Де тобі, кажуть, проти здорового зробити? та й дають меншу ціну проти других (Кв.-Осн., II, 1956, 401); Колись за неї [кожушину] двадцять рублів давали (Мирний, IV, 1955, 297).
Орфографія (словоформи)
| |
Однина |
Множина
|
| 1 особа |
Даю |
Даємо
|
| 2 особа |
Даєш |
Даєте
|
| 3 особа |
Дає |
Дають
|
Майбутній час
| |
Однина |
Множина
|
| 1 особа |
Даятиму |
Даятимемо
|
| 2 особа |
Даятимещ |
Даятимете
|
| 3 особа |
Даятиме |
Даятимуть
|
Минулий час
| |
Однина |
Множина
|
| Чоловічий рід |
Даяв |
|
| Жіночий рід |
Даяла |
Даяли
|
| Середній рід |
Даяло |
|
