Да

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Да, сз, 1) = Та. 2) Пусть. Ісуса Христа у поміч просимо, да визволить від гріхів чоловіка. Чуб. ІІІ. 19. 3) Почти. Служила там да зо штирі роки. Вх. Уг. 235.

Сучасні словники

ДА 1, спол., діал. 1. єднальний. З'єднує однорідні члени речення або цілі речення. На селі стихло; хіба де стукне віконце да проскочить попід ворітьми хисткий парубок (Марко Вовчок, I, 1955, 71); Биймо да биймо панів з паненятами! (Павло Тичина, I, 1946, 218). 2. приєднувальний. Приєднує речення або члени речення, що доповнюють чи уточнюють раніше висловлену думку. Вона мені: — Да ти, мабуть, зроду дурний! да ти се, да ти те! (Марко Вовчок, I, 1955, 76). 3. протиставний. З'єднує члени речення або цілі речення з протиставним значенням. Для мене світ білий Ізмалку здавався страшним; Да як заховаться? (Євген Гребінка, I, 1957, 83); — Ревеш, вітре, да не плачеш, По тобі не тяжко (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 23). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 201.Коментарі (0) ДА 2, част., розм., рідко. 1. ствердж. Уживається при передачі підсумку роздумів з приводу чого-небудь у знач. так, дійсно. Да, хороша-таки штука життя (Андрій Головко, II, 1957, 179); // Уживається при несподіваній згадці про щось забуте або пропущене у попередній розмові, при раптовій зміні теми розмови і т. ін. — Да, — раптом згадав Сергій Іванович. — Подзвоню ж на станцію (Андрій Головко, I, 1957, 470); — Да, я не сказав, як потрапив до Маші (Юрій Яновський, II, 1954, 77). 2. підсил. Уживається на початку речення для підсилення виразності висловлювання. — І чого в тебе такі очі смутні? — Да того, може, що нездужаю (Марко Вовчок, I, 1955, 195); — Да ви просто геніальна голова (Панас Мирний, III, 1954, 285); // Уживається всередині речення перед присудком або групою присудка для підсилення його значення. А в нашому селі да був дід одинокий (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 266); Катря сього вечора 1 да така ласкава була й весела (Марко Вовчок, I, 1955, 197); // Уживається з наказ. сп. або при висловленні побажання, спонукання. — Да подивіться, люди добрі, чи він же не козак? (Марко Вовчок, I, 1955, 73). Да й, рідко — те саме, що Та й (див. та). Нехай собі да й шумлять дуби, шумлять дуби, де глибокі рови (Павло Тичина, I, 1946, 168).


Ілюстрації

Da181117.jpg

Медіа

English

1.yes 2.ay 3.yeah 4.but 5.so

French

1.oui 2.si 3.mais

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 201.