Гнилятина

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

ГНИЛЯ́ТИНА, и, жін. Те саме, що гниль 1, 2. Од їх [ліан] одразу вдарив важкий болотяний дух, неприємний, гидкий, ніби од якоїсь здохлятини та гнилятини (Нечуй-Левицький, I, 1956, 567); — А чому ви, пане майстре, годуєте нас гнилою рибою?.. — Коли?! Брешеш, собако! Ніколи не годував вас гнилятиною (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 209); Стаття Франка незвичайно подобалась мені.. Так ясно, просто і дотепно ледве чи хто потрапив би у нас вивести тоту [ту] гнилятину на чисту воду (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 278). ГНИЛЬ (що-небудь розкладене, зруйноване гниттям), ГНИЛИ́ЗНА, ГНИЛЯ́ТИНА, ГНИЛЛЯ́, ГНИЛЯ́ЧЧЯ. Він глибоко вдихнув прохолоду жовтневої ночі й відчув запах гару та річкової гнилі (Н. Рибак); Осінь пахла дощами, прив’ялим листям, гнилизною боліт (П. Загребельний); Од їх [ліан] одразу вдарив важкий болотяний дух, неприємний, гидкий, ніби од якоїсь здохлятини та гнилятини (І. Нечуй-Левицький); Як прийде Ілля, так наробить у полі гнилля (М. Номис).