Глум

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Глум, -му, м. Насмѣшка, издѣвка, посмѣяніе. Старе скаже на глум, а ти бери на ум. Ном. № 6013. На глум подати. Отдать на посмѣяніе. На глум старих звичаїв не подаймо. К. ПС. 23.

Сучасні словники

1.Зле висміювання; насміхання. Вулицею.. котилась [юрба] і сміх, і глум, і гомін, і прокльони несла з собою (Леся Українка, I, 1951, 443); Він перестав сміятися, зате в тоні його лишився одвертий глум (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 183); В мужичій вимові слово «пан» звучало.. з відтінком глуму (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 50); * Образно. Так заточенець думав думу, Один конаючи в тюрмі; І тільки стіни зором глуму Зі тьми дивилися самі (Павло Грабовський, I, 1959, 152).

♦ Брати (взяти, піднімати, підняти, здіймати, здійняти і т. ін.) на глум кого, що і без додатка — насміхатися, глузувати, кепкувати з когось або чогось, кад кимось або чимось. — То ти береш мене, старого, на глум? (Лесь Мартович, Тв., 1954, 60); Дмитрій не тільки не обурився за те, що Кирило промовчав у Новгороді, а навпаки, взяв його на глум (Антон Хижняк, Д. Галицький. 1958, 237); Звелів [Тури] з досади, гніву, злості На глум підняти мертві кості.. Нещасних Низа з Евріалом Перед самим Троянським валом, Щоб сим врагів своїх кольнуть (Іван Котляревський, I, 1952, 231); О, скільки він [Каменяр] людських підслухав дум, О, скільки він розкрив очей незрячих, Підвів з колін безвольних і ледачих, Нахаб і неуків підняв на глум (Любов Забашта, Вибр., 1958, 43); [Лицар:] Та що се ти мені байки плетеш, на глум здіймаєш, чи смієшся в вічі? (Леся Українка, II, 1951, 194).

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Вікісловник

У різних словниках

Цікаво!

Уникайте слів, що ранять

«Із тих самих уст виходить благословення й прокляття. Не повинно, брати мої, щоб так це було!» (ЯКОВА 3:10).

МОВА — це унікальна здатність, яка вирізняє нас з-поміж тварин. На жаль, дехто неналежно використовує цей дар. Образливі та лайливі слова, насмішки, богохульство, непристойні жарти й брудна мова можуть завдавати більшого болю, ніж фізичні рани. «Дехто говорить, мов коле мечем»,— сказано в Біблії (Приповістей 12:18).

Сьогодні для дедалі більшої кількості людей лайливі слова стають невід’ємною частиною повсякденного життя. Навіть у школах учні почали частіше послуговуватися брудною мовою. Дехто стверджує, що лайка допомагає виражати свої емоції. Один студент, що вивчає політологію, написав: «Без лайливих слів іноді важко обійтися, адже нормативна лексика не може передати глибини наших почуттів». Чи подібний погляд прийнятний для християн? І що Бог думає про це?

Цурайтесь непристойної мови

Непристойна, лайлива мова — явище не нове. Ще близько 2000 років тому, за часів апостолів, люди вживали нецензурні слова. Наприклад, дехто в колоському зборі в пориві гніву вдавався до лайки. Можливо, вони робили це умисно, щоб напасти на свого співбесідника та принизити його або дошкулити образнику. Так само й нині чимало людей, коли розгніваються, починають вживати непристойні слова. Тому послання Павла до Колосян актуальне і сьогодні. Павло писав: «Відкиньте і ви все оте: гнів, лютість, злобу, богозневагу, безсоромні слова з ваших уст» (Колосян 3:8). Отож, християнам радиться уникати гніву та непристойної мови, які зазвичай тісно пов’язані між собою.

Щоправда, непристойну мову часто вживають не для того, аби принизити чи образити когось. Декому просто годі без неї обійтися, оскільки непристойні слова стали невід’ємною частиною їхнього лексикону. Декому без цих вставок навіть важко зв’язати два слова. А дехто вживає непристойну мову лише задля того, щоб розсмішити інших. Але чи можна закривати очі на такі жарти або ж вважати їх прийнятними? Розгляньмо деякі думки з Біблії.

Непристойні жарти — це один з різновидів брудної мови. Сьогодні вони переважно пов’язані з сексом. Навіть ті, хто вважає себе порядними людьми, часто смакують такі масні дотепи (Римлян 1:28—32). Тож не дивно, що багато комедійних акторів так полюбляють теми, пов’язані зі статевими стосунками та різного роду збоченнями. Непристойні жарти не раз можна почути з екрана телевізора чи по радіо.

У Біблії також згадується про непристойні жарти. Апостол Павло написав християнам в Ефесі: «А розпуста та нечисть усяка й зажерливість нехай навіть не згадуються поміж вами, як личить святим, і гидота, і марнословство або жарти, що непристойні вам» (Ефесян 5:3, 4). Зрозуміло, що непристойна мова, незалежно від того чи ми вживаємо її умисно чи ні, ображає Бога і неприйнятна для християн. Це мова, що ранить.

Образливі слова, що не подобаються Богові

Образливі слова — це щось більше ніж просто безсоромні фрази. Образи, сарказм, насмішки і гостра критика можуть глибоко ранити. Звичайно, у світі, де сарказм і обмовляння стали повсюдним явищем, кожен з нас грішить язиком (Якова 3:2). Однак християни ніколи не повинні легковажно ставитися до брутальної мови. У Біблії чітко сказано, що Бог Єгова осуджує будь-які слова, що ранять.

Наприклад, у Другій книзі Царів описано, як гурт хлопчаків обзивав пророка Єлисея. Вони «насміхалися з нього і казали йому: «Ходи, лисий! Ходи, лисий!» Єгова, який бачив у їхніх серцях злі наміри, дуже серйозно поставився до цієї словесної наруги. Далі у книзі Царів сказано, що за таку зневагу Бог покарав смертю 42 хлопців (2 Царів 2:23, 24).

Ізраїльтяни постійно «соромили Божих послів, і погорджували їхніми словами, і насміхалися з Його пророків, аж поки не піднісся гнів Господа на народ Його так, що не було вже ліку» (2 Хронік 36:16). Хоча Божий гнів був здебільшого викликаний ідолопоклонством та непослухом ізраїльтян, однак зверніть увагу, що Біблія окремо згадує про словесну наругу над Божими пророками. Цей вірш чітко показує, що Бог не схвалює таку поведінку.

Тож Біблія вчить християн: «Старшого чоловіка суворо не критикуй» (1 Тимофія 5:1, НС). Цей принцип можна застосувати до наших стосунків з усіма людьми. Також Боже Слово радить, щоб ми «не зневажали нікого, щоб були не сварливі, а тихі, виявляючи повну лагідність усім людям» (Тита 3:2).

Стримуймо губи свої

Коли тебе несправедливо образять, то хочеться відплатити тим самим. Здається, тоді маєш усі підстави покарати кривдника дошкульним, гострим словом, сказавши все, що думаєш, йому у вічі або ж, зіпсувавши йому за спиною репутацію. Однак християнам слід боротися з таким бажанням. У Приповістей 10:19 говориться: «Не бракує гріха в велемовності, а хто стримує губи свої, той розумний».

Гарним прикладом у цьому є Божі ангели. Їм відомі усі негідні вчинки людства. І хоча ці духовні створіння більші міццю і силою від людей, вони не звинувачують їх, послуговуючись брутальною мовою, і «не несуть до Господа зневажливого суду» (2 Петра 2:11). Ангели знають, що Бог добре бачить усе і в стані виправити ситуацію, отож стримують губи свої. Навіть архангел Михаїл у розмові з Дияволом не дозволив собі висловлюватися зневажливо (Юди 9).

Християни стараються наслідувати ангелів. Вони прислухаються до біблійної поради: «Не платіть нікому злом за зло, дбайте про добре перед усіма людьми! Коли можливо, якщо це залежить від вас,— живіть у мирі зо всіма людьми! Не мстіться самі, улюблені, але дайте місце гніву Божому, бо написано: «Мені помста належить, Я відплачу, говорить Господь» (Римлян 12:17—19).

Ранити може навіть тон і сила голосу. У гарячих перепалках чоловік та дружина часто дошкульним словом завдають болю одне одному. Чимало батьків мають звичку кричати на своїх дітей. Однак, щоб виразити свої почуття необов’язково підвищувати голос. Біблія радить: «Усяке подратування, і гнів, і лютість, і крик, і лайка нехай буде взято від вас» (Ефесян 4:31). У Божому Слові також сказано, що «раб Господній не повинен сваритись, але бути привітним до всіх» (2 Тимофія 2:24).

Слова, що лікують

Оскільки образлива і непристойна мова дуже поширена сьогодні, християни повинні навчитися чинити опір такому шкідливому впливові. У Біблії говориться, що у цьому нам допоможе любов до ближнього (Матвія 7:12; Луки 10:27). Справді, щирий інтерес і любов спонукуватимуть нас добирати слова, що лікують. У Святому Письмі сказано: «Нехай жодне слово гниле не виходить із уст ваших, але тільки таке, що добре на потрібне збудування, щоб воно подало благодать тим, хто чує» (Ефесян 4:29).

Крім того, коли читатимемо Слово Боже і воно вкорениться в нашому розумі, нам буде легше уникати слів, що ранять. Роздуми над ним допоможуть ‘відкинути всіляку нечисть’ (Якова 1:21). Без сумніву, Слово Бога вилікує наш розум.

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 87.

Зовнішні посилання