Геть

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Геть, меж. и нар. 1) Долой, прочь, вонъ, отстань. Геть, згинь, пропади і до мене не ходи! Ном. № 8765. Іди ж собі геть. Рудч. Ск. II. 7. Во мн. числѣ — гетьте. 2) Далеко. На бистрому на озері геть плавала качка. Нп. Геть-геть. Далеко-далеко. Дніпро гетьгеть собі роскинувсь, сияє батько та горить. Шевч. 633. 3) Употребляется для усиленія. Совершенно, рѣшительно, далеко. Геть чисто виїли. Геть виріжім вражих ляхів, геть що до єдного. Лукаш. 109. Загнали лишків геть аж за Вислу. Лис. 4) Очень. Чи треба молотника? Треба, та ще й геть. Г. Барв. 303. 5) Геть-то. Употребляется для усиленія значеніи. Порядочно, достаточно. Прогаялись гетьто, оглядуючи манастирь. К. ЧР. 82. Ми знаємо про це і гетьто більше, ніж ви. І гетьто чеетию такою запишався. Греб. 362.

Сучасні словники

                                                           Тлумачення слова у сучасних словниках
                  ГЕТЬ 1, присл.

1. Куди-небудь у невизначеному напрямку, на віддаль. Дрозд фуркнув і полетів собі геть (Іван Франко, IV, 1950, 62); Затишіло сине море, Розпрозорилось прозоре, Щуки прудко геть пливуть (Леонід Первомайський, Райдуга.., 1960, 117); // Від якого-небудь місця, за межі чогось. Ми вирвали дві квітки на споми-і та й подались швидше до пароходу, геть з тії кріпості (Леся Українка, V, 1956, 11); По закінченні дуета Коловратський подякував.. і гукнув до своєї орави виходити з дому геть (Юрій Смолич, II, 1958, 38).

2. На велику відстань; далеко. Мене ти в пелену взяла І геть у поле однесла (Тарас Шевченко, II, 1953, 284).

3. у знач. дуже, значно. От уже й масниця. Сонце геть високо піднімається; грає на весну-красну (Панас Мирний, I, 1954, 216); Та ще й те додавало Даринці сили, що вже геть більше, як половину дороги проїхано (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 272).

4. у знач. скрізь. А верби геть понад ставом Тихесенько собі купають Зелені віти... (Тарас Шевченко, II, 1953, 230); Ой, коли б з тісної хати Повставали ви, чубаті, Та зирнули геть навколо, — В вас би серце похололо (Михайло Старицький, Пост, тв., 1958, 56).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 57.Коментарі (2) ГЕТЬ 2, виг.

1. Уживається як наказ відійти від кого-, чого-небудь, покинути, залишити кого-, що-небудь. — Геть, одчепись! — крикнула Лукина й глянула Уласові просто в вічі (Нечуй-Левицький, III, 1956, 322); [Одарка:] Брешеш!.. Геть з моїх очей, а то битиму! (Панас Мирний, V, 1955, 233); Геть, уславлений спокою! Ми в труді, у боротьбі! (Максим Рильський, I, 1956, 121).

2. Уживається як наказ віддалити, забрати, усунути кого-небудь. Почав її словами картати, а дитиночка на руках так і пручається — кричить. Пан іще гірше розгнівався: — Геть ту дитину! — гукнув, — геть! (Марко Вовчок, I, 1955, 67); Тоді промовляють.. панянки: — Геть Ларька, геть з покоїв! Од його горілкою тхне (Степан Васильченко, I, 1959, 108).

3. Уживається у значенні слів не треба, не потрібний, щоб не було (частіше в закликах). А у Тимчасового уряду є сепаратний мир з російськими капіталістами. Геть цей сепаратний мир! (Ленін, 25, 1951, 24); [Сапфо:] Геть анемони й фіалки! Дай мені квітку з гранати! (Леся Українка, III, 1952, 724).

Доповнення

                                                         ГЕТЬ 3, част. підсил.

1. Уживається у знач. зовсім, цілком, увесь. Сонце вже геть було нахилилося до заходу (Іван Франко, V, 1951, 171); Неголений, стомлений, геть пропахлий тютюном, був Гапій трохи схожий на Киселя, коли я вперше побачив того у райкомі (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 275); А клуню вже всю геть обійняло полум'ям (Андрій Головко, I, 1957, 348).

Геть усі — всі, всі без винятку. — Та щоб до того «прошеній» [царю] всі поприкладали руки, геть усі, ціла громада, бо громада — великий чоловік, сила... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 114); Ми ставили балет під назвою «Роберт і Бертрам».. На ці спектаклі квитки розпродувались геть усі (Станіславський, Моє життя в мистецтві, 1955, 22).

2. Уживається у знач. аж, далеко. Шубовсть [Катерина] в воду!.. Попід льодом Геть загуркотіло (Тарас Шевченко, I, 1951, 45); Прокричали другі півні. Коли геть за північ почувся здалека тупіт, гомін (Панас Мирний, I, 1954, 297).

Література

                                                          Волт Вітмен

Геть розмови про війну! Геть і війну саму!

Зникни назавжди з-перед очей моїх вражених,

   видовище почорнілих знівечених трупів!

Це розгнуздане пекло й потоки крові — вони для

   диких тигрів та вовків із висунутими
   язиками, а не для людей із розумом!

Свій похід натомість починай, Індустріє!

Виводь свої безстрашні армії, Техніко!

Свої вимпели, Праце, випускай на вітер!

Сурмú в свої горни голосно й дзвінко!


Переклад В. Мисик

Зовнішні посилання