Габа

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Габа, би, ж. 1) Бѣлое сукно турецкое. Ой із города із Трапезонта виступала галера,... турецькою білою габою покровена. АД. І. 208. У Шевченка снѣжная пелена. Возьме її (діброву) та й огорне в ризу золотую і сповиє дорогою білою габою. Шевч. 640. 2) Кайма? Хустка з золотими квітами, з золотою габою. МВ. ІІ. 77. Хустка колись була чорна із габою, тепер стала руда. О. 1862. VIII. 32.

Сучасні словники

1. заст. Турецьке сукно білого кольору. Ой, із города із Трапезонта [Трапезунда] виступала галера.. Третім цвітом процвітана — Турецькою білою габою покровена (Українські народні думи.., 1955, 39); * Образно. Возьме її [діброву] та й огорне В ризу золотую І сповиє дорогою Білою габою (Тарас Шевченко, II, 1953, 330); * У порівняннях. Брезкле обличчя його, вкрите рясним потом, біле, як шмат габи, знов піднялося вгору (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 88).

2. перен., поет. Те, що покриває, застилає, оповиває і т. ін.; покривало. Незабаром сніжна габа вгорнула все — засипала місто, і степ, і сад, і будиночок в саду (Олександр Довженко, I, 1958, 473); * Образно. Вже вечір темною габою накрив всю землю в краю в край (Володимир Сосюра, Вибр., 1941, 100); * У порівняннях. А в ліску Кленове листя по піску Лежить багряною габою (Андрій Малишко, II, 1948, 103).

3. заст. Оторочка, кайма. [Павло:] На голові [у Явдохи] біленька хусточка, з габою, сама чорнява (Марко Кропивницький, II, 1958, 352); Молодиця відсахнулась від пана, повела тонким плечем, на якому лежало чорне, з габою крило хустки (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 14); * Образно. — Що за пречудове місце, — аж скрикнула Мирослава, вдивляючися в.. навалені вглибині дико пошарпані скали, обведені згори темно-зеленою габою смерекового лісу (Іван Франко, VI, 1951, 25); * У порівняннях. — Мак., наче габою внизу вав округи дашок, перериваючись де-не-де, як порване коралове намисто (Марко Вовчок, I, 1955, 323); // Смуга. Озеро змаліло, берегова габа поширшала, очерети сухо шелестять скупим листом (Леся Українка, III, 1952, 224).

ГАБА́ 2, и, жін., діал. Хвиля. Марічку несла ріка, а люди дивились, як крутять нею габи, чули крики й благання і не могли врятувати (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 331); Хаща співає зажурено, протяжно, величаво, мов жене широку і довгу габу по зеленому морю (Іван Чендей, Птахи.., 1965, 205). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 7.

габа́ — старовинне біле турецьке сукно; у Т. Шевченка символізує снігову пелену: «Возьме її [діброву] та й огорне в ризу золотую і сповиє дорогою білою габою».

Ілюстрації

Hvulya20112017.jpg



Джерела та література

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 123.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 262.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 7.


Зовнішні посилання