Віз

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Віз, воза, м. 1) Возъ, телѣга. Род. мн. віз и возів. Чуб. VII. 401. Части воза: снасть, ящик, колеса, голоблі или війя съ ярмом (см. все это Рудч. Чп. 249 — 250). Треба, як п’ятого колеса до воза. Ном. 9811. Привезено сіна тридцять віз. Екатериносл. у. Віз літерняк. См. Літерняк. 2) Созвѣздіе Большой Медвѣдицы. Грин. І. 1. Мнж. 148. Віз на небі вниз повертавсь. Котл. Ен. VI. 20. Глянув на зорі, аж Віз уже докочується гетьгеть. Кв. 3) Родъ карточной игры: свои козыри. КС. 1887. VI. 465. Підвезти воза, візка. Поддѣть, сдѣлать неожиданную непріятность. Ум. Візок, возик, візочок, возичок.

Сучасні словники

Віз (підво́да, хві́ра, фі́ра, ху́ра, телі́га, пово́зка, ко́ла) — засіб пересування на чотирьох колесах з кінною або воловою тягою здебільшого для перевезення вантажів.

Віз, воза, чол.
1. Засіб пересування на чотирьох колесах з кінною або воловою тягою здебільшого для перевезення вантажів. Воли поздихали, Вози поламались, З батіжками чумаченьки Додому вертались (Тарас Шевченко, II, 1953, 120); Проїздили з навісним брязкотом вози, навантажені будівничим матеріалом (Леся Українка, III, 1952, 604); Риплять тугі вози (Микола Бажан, Вибр., 1940, 163).
♦ Возом зачепити див. зачепити; Докласти воза див. докласти; П'яте колесо до воза (у возі) див. колесо.
2. Приблизна міра ваги, обсягу, що дорівнює поклажі одного воза. Не раз ходив за сіллю в Крим; Тарані торговав [торгував] возами (Іван Котляревський, I, 1952, 107); Пора прийшла — І службу [Білочка] відбула, — За те чумацький віз оріхів наділили (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 143).
3. астр. Назва сузір'я північної півкулі із семи зірок, що нагадує віз. Великий віз; Малий віз.


Віз. Орфографічний словник української мови

  • віз, іменник чоловічого роду, засіб пересування. Але: два, три, чотири во́зи
  • віз, іменник чоловічого роду, сузір'я

Віз. Словник синонімів

  • фура, хура, фіра, підвода, д. теліга, каруца, (драбинястий) драбиняк, (на великих колах) гарба, (чумацький)мажа; (вантажний) биндюги, (на грунт) грабарка, (критий) балагула; (ресорний) тачанка; (на довгу дорогу)тарантас; пор. ЕКІПАЖ.

Віз. Словник синонімів Полюги

  • (з запряжкою коней, волів) підвода, діал. фіра, заст. (чумацький) мажа, (з драбинами) гарба, драбиняк.

Віз. Українсько-російський словник

  • телега, повозка; (с кладью, количество груза и перен.) воз
  • (род карточной игры) свои козыри

Віз. Фразеологічний словник української мови

  • докла́сти во́за кому, ірон. Вибити, побити кого-небудь. (Михайло:) Якби я свою (дружину) підстеріг в чім, тут би їй і доклав воза (І. Котляревський).
  • (і) коне́м (на коні́) не об’ї́деш кого, чого. 1. Не обминеш, не уникнеш кого-, чого-небудь. — От несподіванка! Видно, справді-таки судженої конем не об’їдеш! (А. Головко); Долі й конем не об’їдеш (Укр. присл..); — Доля химерна, мої панове! Її й конем не об’їдеш (Б. Лепкий); Долі й на коні не об’їдеш, не знаєш, звідки й що впаде на тебе (Є. Гуцало). 2. жарт. Дуже товстий, огрядний і т. ін. (перев. про людину). Зловили сома великого та товстого, і конем не об’їдеш (З газети). таки́й, що й коне́м за день не об’ї́деш. — Сам (батько), як гачок, слабосилий, сухенький. А бабу собі роздобув — років сорока, огрядну,таку, що й конем за день не об’їдеш (Ю. Збанацький); // Великий (перев. про щось). во́зом не об’ї́деш.Пика — возом не об’їдеш. Солодка така й нахабна водночас (А. Крижанівський).
  • п’я́те ко́лесо до во́за (у во́зі, бі́ля во́за і т. ін.) , ірон. Зайвий, непотрібний. Герман увесь віддався тій погоні за багатством; Рифка тепер стала для нього п’ятим колесом до воза (І. Франко); З кожним днем все більше і більше переконував себе, що він у МТС — п’яте колесо у возі (Ю. Збанацький); — Та я п’яте колесо біля воза! — страждаючи, мовив механік (Є. Гуцало).
  • сиді́ти на чужо́му во́зі. Бути позбавленим чого-небудь свого або бути залежним від когось. Нема гірше, каже народна мудрість, як сидіти на чужому возі (Л. Дмитерко).
  • тягти́ (тягну́ти) во́за якого. Покірно миритися, погоджуватися з виконанням важкої або невдячної роботи, одноманітних обов’язків. Зроблять з нього тактовного й культурного інженера і тягтиме він (Каргат) той віз, у який його запряжуть (Ю. Шовкопляс); Фросина Федорівна тягнула сімейного воза спокійно і звично (Ю. Мушкетик).
  • хоч во́зом переї́дь кого і без додатка. Неможливо переконати кого-небудь в чомусь. (Кряж:) Не здавалось тобі ніколи, що ти надто почав учащати сюди? (Роман:) Ні, а хіба що? (Кряж:) А мені здавалось. (Роман:) Оце й моєму батькові часом як здається, то хоч возом переїдь (М. Зарудний).
  • хоч во́зом (фі́рою) заїжджа́й. Дуже широко, навстіж (про що-небудь розчинене, розкрите). — Двері відчинили, хоч возом заїжджай (З усн. мови); — Чого роти пороззявляли, хоч фірою заїжджай? — говорив він (Григорій Тютюнник).
  • як (мов, ні́би і т. ін.) п’я́те ко́лесо до во́за (у во́зі), ірон., зі сл. потрі́бний, перев. зі сл. так. Уживається як категоричне заперечення змісту зазначеного слова потрібний; зовсім не (потрібний). — Потрібний він мені як п’яте колесо до воза (М. Стельмах); Він говорить скрипучим незадоволеним голосом: — Тобі фізика так потрібна, як п’яте колесо до воза (О. Іваненко); — А може буду так потрібна як п’яте колесо в возі (І. Нечуй-Левицький).
  • як снопі́в на во́зі. Дуже багато. — Один раз пройшов вагон від дверей до дверей, потім ще раз — всюди напаковано людей, як снопів на возі (М. Ю. Тарновський).

Віз. Словозміна

Відмінок Однина Множина
Називний віз вози́
Родовий во́за возі́в
Давальний во́зу, во́зові воза́м
Знахідний віз вози́
Орудний во́зом воза́ми
Місцевий на/у во́зі на/у воза́х
Кличний во́зе вози́

Іноземні словники

Воз. Новый толково-словообразовательный словарь русского языка. Автор Т. Ф. Ефремова

  • 1) а) Повозка (телега, сани и т.п.) с кладью. б) Количество груза, которое может поместиться на такой повозке. 2) перен. разг. Большое количестве чего-л.

Воз. Орфографический словарь

  • воз, -а, предл. на воз`у, мн. -`ы, -`ов

Воз. Толковый словарь под ред. C. И. Ожегова и Н.Ю.Шведовой

  • -а (-у), о возе, на возу, мн. -ы, -ов, м. Колесная повозка илисани с кладью. В. с сеном. В. дров. Положить на воз или на воз. Что с возуупало, то пропало (посл.). Целый в. новостей (перен.: очень много; разг.). Ав.и ныне там (перен.: дело не подвигается вперед; разг. неодобр.). Весь в.тянуть, тащить (перен.: делать всю тяжелую работу, разг.).;
  • ВОЗ..., приставка. Образует глаголы со знач.: 1) направленностидействия вверх, на поверхность чего-н., напр. вознести, возлечь; 2) созданиячего-н. вновь, напр. возродить, возобновить; 3) начала действия, напр.возжечь, воззвать, возликовать, вознегодовать; 4) собственно совершения,предела действия, напр. возблагодарить, возгордиться, вознаградить.

Воз. Толковый словарь В. И. Даля

  • возы, воз, вос, вз, вс, возо, взо, предлог слитный, употреб. особ. с глаг. и означает: вознесение, возвышение, возврат возобновление и начало, как напр. восход, восстать, восхищаться; воздать, возмездие; воссоединить. воссоздать; возгорать, возникать. Воз, вз, ставится перед е, и, , ю, я; вместо взеи пишут также взы; вос и вс, т. е. с вместо з, перед к, п, т, ф, х, ц, ч, ш, щ, взо, вс, т. е. с пропуском буквы о, употреб. в низшем, прямом, насущном значении слова: воз, вос, при тех же словах, в значении высшем и отвлеченном, напр. Заспался, пора вставать. Народ встал. На что ты взмутил квас? Народ возмутился. Это возмущает чувства мои. [Перед к, п, т, ф, х, ц, ч, ш, щ принято писать вос, вм. воз; в остальных случаях з удерживается. Воз и сокращенно вз одно и то же, но обык усвоил языку то одно, то другое; воз более употребляется в языке книжном, или говоря о предметах высших (вознести очи к небу; взнести камень на гору), и прямее указывает на подъем, вышину (возвести здание: взвести на кого клевету); а иногда требуется только ухом (возгарать, воздавать)].;

ВОЗ м. см. возить.

Воз. Толковый словарь русского языка под ред. Д. Н. Ушакова

  • воза, о возе, на возу, мн. возы и (чаще) воза, м. 1. Груженная кладью повозка. К вокзалу тянутся воза. 2. чего. Количество чего-н., помещающееся на возу. Купить воз. дров. || перен., только ед. Множество (разг. фам.). воз новостей. Целый воз сплетен.;
  • ВОЗ вос-). Приставка в книжных, б. ч. устарелых словах, с к-рой в настоящее время новые слова почти не образуются. В тех словах, в которых значение этой приставки ясно и в настоящее время, она обозначает: 1) направление действия вверх, то же, что (вз), но с более книжным (иногда торжественным) оттенком, напр. восходить, возводить, возлетать; 2) действие, производящее что-н. заново, вновь, напр. возрождать, восстановить, воспроизводить; 3) действие, являющееся ответом на что-н. (часто с торж. оттенком), напр. вознаграждать, воздавать; 4) начало, возникновение какого-н. действия, соответствуя знач. приставки "за", напр. возжелать, возненавидеть, возмечтать.

Ілюстрації

Віз 1.jpg Віз 2.jpg Віз 3.jpg Віз 4.jpg

Медіа

Аудіо

Цікаво знати

Див. також