Відчай

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Відчай, -чаю, м. Безнадежность. Употреб. лишь въ выраженіи: пустити на одчай божий, — на одчай душі. На все отважиться, дѣлать, всѣмъ рискуя. Ном. № 2294 и стр. 286, № 2294.

Сучасні словники

[1] ВІ́ДЧАЙ, ю, чол. Почуття сильного душевного болю, безвихідності; розпач. І Настуся знов підвелась і почала походжати по салоні з якоюсь тугою на серці, з одчаєм на душі (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 255); — Такий мене одчай узяв, що аж серце закам'яніло... (Степан Васильченко, I, 1959, 144); Передсмертний відчай охопив його серце (Юрій Яновський, I, 1958, 222); * У порівняннях. Спів, тривожний, як одчай, оплакував, гукав, будив (Юрій Яновський, V, 1959, 50).

Історична довідка

Слово "Відчай" - дуже архаїчне слово, воно пішло від праіндоєвроп. *čаjаti (чаяти) - очікувати, надіятись, чекати, спостерігати, остерігатись. У давній ГіпербОреї це слово набрало такого змісту: стерегти, журитися. Звідсе і наше - "Відчай".Відчай – психічний стан розпачу, безперспективності, зневіри людини у своїх можливостях, втрата позитивних надій щодо сучасного і майбутнього.

Інші значення

[Бути] у відчаї — відчувати, переживати сильний душевний біль, безвихідність становища. Не раз він був у відчаї, що не може зодягнути її [дружину] по-людськи (Михайло Стельмах, Кров людська.., I, 1957, 151); Вкидати у відчай кого — викликати в кого-небудь почуття сильного душевного болю, безвихідності. Не хоче [Людмила] після відмови, бодай випадково, зустрічатися з ним. І це вкидало Павла у відчай (Андрій Головко, II, 1957, 490); Впадати (впасти) у відчай — піддаватися почуттю сильного душевного болю, безвихідності, безнадійності. — Не впадайте в тугу та в одчай! (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 322); Доводити (довести) до відчаю — певними діями змушувати когось піддатися почуттю сильного душевного болю, безвихідності. Антоша Стукач доводив його тоді до відчаю (Олесь Донченко, V, 1957, 293); З відчаю — будучи охопленим почуттям душевного болю, безвихідності; з горя. Ти не ламай тоді з відчаю руки, А добрим словом, пошепки, прости (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 140); На відчай [душі] — зважившись на все, ризикуючи всім. Пустив на одчай душі (Номис, 1864, № 4294); Вони лиш пам'ятали, що бігли на одчай, через комиші, через воду, в безпросвітній темряві (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 351).

Ілюстрації

Vid18112018.jpg

Vi18112018.jpg







Медіа

.

Іншими мовами

Англійська

Despair is the feeling of not having any hope left. If you completely forgot to study for your final exam in math, you might feel despair when your teacher passes out the test. Despair can also refer to someone or something that causes you to worry or be sad. Unfortunately, some children are the despair of their parents. The verb despair means to lose hope. Despair is from Latin desperare "to be without hope," from the prefix de- "without" plus sperare "to hope," from spes "hope."

Польська

Rozpacz (ros. Отчаяние) – rosyjska powieść Vladimira Nabokova, napisana w 1932 roku w Berlinie i opublikowana w formie książkowej w 1936 roku pod pseudonimem W. Sirin. Bohater powieści jest owładnięty obsesją dokonania morderstwa idealnego – planuje zabić spotkanego przypadkiem, bliźniaczo podobnego do siebie mężczyznę, a następnie ukraść jego ubranie i dokumenty. W ten sposób ofiara stałaby się własnym zabójcą, a morderstwo, poprzez swoją symetrię, upodobniłoby się do dzieła sztuki.


Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання