Волоктися

Волоктися, -чуся, -чешся, гл. 10. Тянуться тащиться. Десь то моя лиха доля шляхом волочеться. Нп. 2) Тянуться, продолжаться. Се не довго волоклося. Мкр. Н. 37.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

ВОЛОКТИСЯ, очуся, очешся і розм: ВОЛІКТИСЯ, ічуся, ічешся; мин. ч. волікся, волоклася, лося і воліклася, лося; недок. 1. Тягтися по поверхні чого-небудь. Як був прив'язаний до львиного хвоста, так і волікся [Вовк] за ним усю дорогу (Фр., IV, 1950, 53); Ясна сукня волоклась по землі (Л. Укр., III, 1952, 612); Від стайні волікся за сірим жеребцем.. Карпо й кричав: - Люди, ось Драчів жеребець... Пан переховував! (Панч, III, 1956, 138).

2. розм. Іти, їхати слідом за ким-небудь. Де-де буйні отари Товпилися з стаєнь на пасовисько, - За ними волоклись лінивим ходом Невиспані, обдерті вівчарі - Раби (Фр., XIII, 1954, 205); За ними [каменотесами] в хвості волікся пригноблений смутний семінарський [постачальник] (Вас., І, 1959, 243); // Іти, ходити дуже повільно (від старості, утоми і т. ін.). Ледве можна було її [жінку] пізнати. Лише воліклась під вагою щоденної важкої журби (Коб., І, 1956, 101); // Повільно пересуватися, рухатися (про хмари тощо). Хмари чорні, важкі волоклись по небу (Вовчок, І, 1955, 247).

3. розм. Постійно міняти місцеперебування; бурлакувати, мандрувати. І не знаю. Чи я живу, чи доживаю, Чи так по світу волочусь (Шевч., І, 1951, 349); * Образно. Годі, годі, лиха доле, шляхом волоктися (Чуб., V, 1874, 478).

4. перен. Тривати, продовжуватися (про вирішення якогось питання, справи і т. ін.). Се не довго волоклося (Сл. Гр.); // Поволі тягтися, минати (про час). Сумно, поволі, важко волікся час у повдовілій хаті (Фр., І, 1955, 141).

Зовнішні посилання

https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%BA%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8F