Вовчок
Вовчок, -чка, м. 1) Ум. отъ вовк. 2) Названіе собаки. О. 1862. VIII. 18. 3) — муха. Нас. ктирь, Asilus. Вх. Пч. І. 5. 4) Долгоносикъ амбарный, Calandra granaria. Вх. Лем. 400. 5) Личинка майскаго жука. Вх. Лем. 400. 6) Раст. Orobanche ramosa L. ЗЮЗО. І. 130. 7) Сережка на вербѣ. Мнж. 177. 8) Побѣгъ отъ древеснаго корня. 9) Зубъ у лошади, мѣшающій ѣдѣ. Мнж. 177.
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник ВОВЧОК
- ВОВЧОК, чка, чол.
1. (Orobanche, L.). Паразитична рослина, що розвивається на коренях інших рослин. Вовчок, відбираючи від рослини поживні речовини і воду у великій кількості, дуже пригнічує рослину, що призводить до втрати врожаю(Захист рослин.., 1952, 367). 2. (Gryllotalpa vulgaris). Комаха з ряду прямокрилих; капустянка. Вовчок — багатоїдний шкідник. Він любить моркву, помідори, капусту, картоплю.. Псує садові та лісові розсадники.. Оселюється вовчок тільки на вологих місцях (Шкідники поля, городу та саду, 1949, 24). 3. Невеличкий ссавець з роду гризунів, що впадає в зимову сплячку; соня. У лісі, серед гілок дикої яблуні, причаївся звірок, схожий на невеличку білочку, — вовчок (Наука і життя, 8, 1967, 43). 4. Пагін, що виростає на старому стовбурі дерева, куща. Часто із сплячих бруньок [плодових дерев] розвиваються дуже сильні.. пагони, або вовчки (Садівництво і ягідництво, 1957, 38).
Вовчок 1 прізвище або псевдонім Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.
Вовчок 2 іменник жіночого роду, істота населений пункт в Україні
- -чка/, ч.
1) Паразитична рослина, що розвивається на коренях інших рослин. 2) Комаха з ряду прямокрилих; капустянка. 3) Невеличкий ссавець із роду гризунів, що впадає в зимову сплячку; соня. 4) Пагін, що виростає на старому стовбурі дерева, куща.
- I -чка/; уменьш.
волчо/к II -чка/ 1) (побег) бот., сад. волчо/к 2) энт. медве/дка 3) зоол. со/ня 4) (соцветие) бот. диал. серёжка
Ілюстрації
|
|
|
|
Див. також
- [1].
Вовчок Марко (псевдоним; настоящие имя и фамилия Мария Александровна Вилинская-Маркович) [10(22).12.1833, с. Екатериновка, ныне Елецкого района Липецкой области, — 28.7(10.8).1907, близ г. Нальчика], украинская и русская писательница. Родилась в дворянской семье. С 1851 по 1859 вместе с мужем этнографом А. В. Марковичем жила на Украине. В 1857 опубликован в Петербурге сборник рассказов «Народнi оповiдання Марка Вовчка» («Украинские народные рассказы», рус. пер. под редакцией И. С. Тургенева, 1859). В 1859 В. опубликовала «Рассказы из народного русского быта». Проникнутые сочувствием к украинскому и русскому крестьянству, протестом против крепостничества, рассказы В. были восторженно встречены прогрессивной общественностью. Дружба с Т. Г. Шевченко помогла В. укрепиться на революционно-демократических позициях. Антикрепостническая повесть «Институтка» (1860) И. Франко относил «к наиболее выдающимся жемчужинам нашей литературы». В 1859—67 В. жила за границей (в Германии, Швейцарии, Италии и главным образом во Франции), встречалась с А. И. Герценом, Н. П. Огарёвым, Н. А. Добролюбовым, была близка с польской и чешской политической эмиграцией, со многими деятелями французской культуры. За границей написаны: повесть на украинском языке «Три доли» (1861), «Сказка о девяти братьях разбойниках и о десятой сестрице Гале» (1863), сказка «Кармелюк» (1865), и на русском языке: повести «Тюлевая баба» (1861), «Глухой городок» (1862) и др. После возвращения в Россию В. сблизилась с Д. И. Писаревым, сотрудничала вместе с Н. А. Некрасовым и М. Е. Салтыковым-Щедриным в журнале «Отечественные записки», где были опубликованы её романы и повести: «Живая душа» (1868), «Записки причетника» (1869—70), «В глуши» (1875) и др. В 1874 вышел сатирический сборник «Сказки и быль». В. рисовала картины бедственного положения народа, образы передовых людей, не мирившихся с социальной несправедливостью. С конца 60-х гг. В. переводила научные и художественные произведения французских, немецких, английских, датских и польских авторов. С глубоким сочувствием встретила В. Революцию 1905—07. Её наследие занимает значительное место в украинской и русской литературе.
- [2],
Вовчок (Orobanche cumana) — це рослина-паразит, що вражає соняшник. Цей паразит, батьківщиною якого є землі Середземноморського басейну, ось вже понад 50 років завдаєгосподарствам, розташованим в Іспанії, Туреччині та інших країнах Чорноморського регіону, величезних збитків. Вовчок — одна з найбільш стійких рослин-паразитів, що знижує врожаї соняшнику, оскільки є дуже шкідливою і здатною швидко поширюватися на великі території. Вовчок не виробляє хлорофіл, тому змушений висмоктувати поживні речовини з рослини-хазяїна (соняшнику), іноді до повного її знищення. Таким чином, втрати врожайності можуть бути колосальними. Цей паразит розмножується в геометричній прогресії, оскільки продукує значну кількість мікроскопічного насіння (від 200 до 400 мкм), і він дуже легко переноситься із поля на поле.Крім того, вовчок постійно мутує, виробляючи все більше і більше нових небезпечних рас. Расами А-Е вражена основна частина території навколо Чорного моря, а в деяких районах за кілька останніх років з’явилися нові раси цього паразита. Ми пропонуємо 2 способи боротьби із вовчком: • Хімічна боротьба із застосуванням гібридів соняшнику, стійких до гербіциду виробничої системи Clearfield на основі імазамоксу. • Генетична боротьба — розвиток генів соняшника, стійких до нових різновидів паразита. Знаючи про те, яку небезпеку становить для фермерів вовчок, «ЄВРАЛІС Семенс» невпинно працює над тим, щоб залишатися лідером у технології Clearfield® і розвитку нових стійких генів, пропонуючи широкий спектр продуктів і рішень для всіх ситуацій. Незабаром з’являться нові, ще більш ефективні розробки, наприклад гібриди на основі технології Clearfield®, стійкі до нових різновидів вовчка, що зберігають при цьому високий рівень врожайності.
- [3], Вовчок звичайний
Вовчок звичайний, або Капустянка, Ведмедка (Gryllotalpa gryllotalpa L.) — комаха з родинии прямокрилих. В Україніпоширена повсюдно. Тіло завдовжки 35-50 мм. Забарвлення коричневе, з шовковим відтінком. Передні ноги копальні, розширені, з зубцями. Крила розвинені, прозорі, з густою сіткою жилок. Яйця за розмірами та формою нагадують просяне зерно діаметром 3-5 мм. Личинки імагоподібні. У пронімф (личинок четвертого віку) з’являються зачатки крил.
- [4],
Вночі соня-вовчок у пошуках корму безшумно рухається серед густого листя дерев і чагарників. Чому цю жваву тварину назвали сонею? Звірок взимку впадає в довгу сплячку, що триває сім, а в холодних регіонах - всі вісім місяців. Соня-вовчок спочатку проживала в листяних лісах. Сьогодні вона зустрічається також у високогірних лісах і садах, якщо там ростуть плодові дерева і чагарники. Ці звірки є активними в нічний час. Корм вони шукають на деревах і чагарниках, вправно лазячи по стовбурах і перестрибуючи з гілки на гілку. Якшо намічений плід падає вниз, соня „летить" за ним услід, тримаючи кінцівки і хвіст паралельно до землі. Тварини зазвичай не віддаляються далеко від гнізда. У свою домівку вони повертаються з першими променями сонця. Гніздо соні вистелене сухим листям та гілочками і зазвичай розташоване в дуплі дерева, у щілині між каменями, під дахом будинку або в порожньому пташиному будиночку. Соня-вовчок одночасно може користуватися декількома житлами, які знаходяться на невеликій відстані одне від одного. У зимовому укритті соня-вовчок проводить 7-8 місяців.
