Виїзджати

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Виїзджати, -жаю, -єш, гл. = Виїздити. Вже твій Юрочко зза гори виїзджає. Мет. 177. Чоловік знає, коли виїзджає, а не знає, коли вернеться. Ном. № 11375.

Сучасні словники

  • Їхати, відправлятися звідки-небудь, за межі чогось, кудись. Сідлай коня вороного, Та й виїжджай з двору мого (Павло Чубинський, V, 1874, 252); Нині виїжджу в Сімеїз (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 126); І коли з подвір'я замку виїздив загін кінноти, гетьман стояв біля вікна і тихо та весело сміявся (Іван Ле, Наливайко, 1957, 33);

// Залишати своє місце проживання, переселяючись в інше. Наш дядько Микита виїздив на поселення кудись аж на Зелений Клин (Степан Васильченко, II, 1959, 468); // Їхати, відправлятися куди-небудь з якоюсь метою. — Перша партія робітничої молоді виїздить сьогодні.. на жнива (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 44); Сапіга виїздив часто заготовляти дрова в Диканські ліси (Олесь Гончар, IV, 1960, 92).

  • Їдучи, з'являтися де-небудь, у якомусь місці. Десь за заводом, виїжджаючи на вузькоколійку, свистів паровозик (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 22); Біля воріт казарми знялась безладна стрілянина. В цей час валка із зброєю виїздила вже на Полтавську вулицю (Андрій Головко, II, 1957, 568).
  • Їдучи, підніматися куди-небудь, на щось. Передні підводи ген на горбок виїжджали (Павло Тичина, I, 1957, 236); Воли виїхали на гору (Нечуй-Левицький, II, 1956, 322).
  • на кому, на чому, перен., розм. Перекладати на кого-небудь свої обов'язки. [Аркадій:] Я тут [у лікарні] горів у роботі, день і ніч, як віл, тягнув. Бочкарьова нічого не розуміла, виїздила на мені (Олександр Корнійчук, I, 1955, 140); На роботі він намагається виїхати на плечах товаришів (Олесь Донченко, II, 1956, 120).

Ілюстрації

192.jpg