Ватага

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Ватага, -ги, ж. 1) Ватага, отрядъ, толпа; шайка. Простяглася по діброві по над Дніпром козацька ватага. Шевч. 170. І наплодилось у тім болоті чортяк до врага, не багацько їх ціла ватага. Рудч. Ск. І. 63. Яка ж ватага розбішак! Котл. Кн. 2) Стадо мелкаго скота. Ой я козак нетяга, в мене овець ватага. Нп. Віджени поров у череду, а овечок і телят у ватагу. Чуб. II. 529. 3) Стал. Вовків ціла ватага. Грин. І. 163. Ум. Ватажка.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Словник української мови: в 11 тт.

ВАТА́ГА, и, ж. 1. Велика група людей; юрба, товариство. Лаврін знав парубоцький звичай і повів усю парубочу ватагу в шинок (Н.-Лев., ІІ, 1956, 313); Під дверима регіт, галас, і в хату разом з холодом суне ватага хлопців (Вас., І, 1959, 165); Через кілька хвилин весела ватага рушила на гору (Шиян, Баланда, 1957, 10).

2. Організована збройна група. — Розіб’ємо вражу ватагу або самі погинемо в обороні свого краю (Фр., VI, 1951, 78); Ватага наддніпрянська перетворювалася на загрозу політичним інтригам Сходу і Заходу (Ле, Наливайко, 1957, 43); Коли треба було, вона [дружина Балики] на чолі озброєної челяді відбивала наїзд шляхетської ватаги (Тулуб, Людолови, І, 1957, 36); // заст. Стрій козачих загонів у поході. Простяглася По діброві понад Дніпром Козацька ватага (Шевч., І, 1951, 116).

3. заст. Артіль рибалок. Другого дня той самий перевожчик повів їх до лиману, де, коло чагарів, одна рибальська ватага ловила рибу (Н.-Лев., II, 1956, 221); // Група людей, що разом наймалися на сезонні роботи. А то зустрінеться ватага косарів (Рильський, Поеми, 1957, 211); Проносячись мимо бурлацької ватаги орачів, вождь ковзнув по них поглядом суворим, хазяйським (Гончар, Таврія.., 1957, 639).

4. Отара овець або стадо дрібної худоби; зграя звірів. Собаки коло їх ватагою лежать (Бор., Тв., 1957, 188); Хлопці зібрали ватагу [овець], погнали до водопою (Мирний, II, 1954, 58); * Образно. Ватагами ходили хмари; Між ними молодик блукав (Бор., Тв., 1957, 55).

Вікіпедія

Пристрій ватаг на берегах Каспійського моря регулювалося правилами, викладеними в «Статуті каспійських рибних і тюленьих промислів 27 травня 1865 року», доповненому правилами 4 червня 1871 г. (Додаток до ст. 434 Статуту Сільського Господарства, Св. Законів т. XII, ч. 2, по изд. 1886 г.).

У 1865 р берега Каспійського моря, морських заток і ильменей [3], а так само і берега островів, на всьому просторі, наданому вільному промислу, були оголошені вільними для притулку ловців і пристрої ватаг на одну версту, починаючи з запліску при найвищій воді . Виняток було допущено лише для тих ділянок тієї прибережної смуги, які до 1865 р належали приватним особам і по яким-небудь причин не піддалися експропріації на підставі Статуту 1865 г. На таких ділянках в повній власності колишніх власників було залишено без однієї квадратної версті на кожну влаштовану там в той час ватагу. На прибережній смузі, наданої в загальне користування, ділянки під облаштування ватаг відводилися астраханським управлінням рибних і тюленьих промислів в розмірі чверті квадратної версти, терміном на 24 роки, з платежем щорічного оброку в казну.

Положенням комітету міністрів від 11 грудня 1887 року відведення рибопромисловців ділянок під ватаги був тимчасово призупинений, і було наказано не укладати контракти в тих місцях берегової смуги Каспійського моря, де існування ватаг могло бути визнано міністром державного майна шкідливим для рибопромислової. Міра ця була прийнята тому, що на ватагах стали влаштовуватися для рибного лову різного роду пристосування (ватажние набійки), завдяки яким по-хижацьки расточались рибні багатства.

Ілюстрації

Information items 168.png 3432995.jpg Images (1).jpg Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання