Бісеня
Бісеня, -няти, с. 1) Бѣсенокъ. Дід росказував, що бісенята, поки ще молоді, то зелені, як осітняг. Стор. І. 111. 2) Бранное: чертенокъ, бѣсенокъ.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
БІСЕНЯ́, яти, сер.
1. Зменш. до біс 1 1. Та й мордувалося ж скажене бісеня! І скаче, і тупоче, і по землі качається (Марко Вовчок, VI, 1956, 271).
2. розм. Про кого-небудь жвавого, меткого, хитрого, лукавого. Кирило Сидоренко глянув на неї, усміхнувся — ну й бісеня, а очі ж які, золотаво-карі (Вадим Собко, Звич. життя, 1957, 50).
"Словопедія"
БІСЕНЯ
бісеня́
іменник середнього роду, істота
"Словопедія"
БІСЕНЯ
біс всели́вся (посели́вся) в кого. Хто-небудь перебуває в збудженому стані, робить незрозумілі вчинки. Та коли переступили поріг готелика, .. знов поселився в Тетяну Василівну біс незгоди (П. Загребельний). бісеня́та всели́лися. Якісь, певне, лихі бісенята вселилися в молоду Олімпіаду. Господарка такі коники викомарювала, що я аж з дива на ніч перехрестився (О. Ковінька).
