Білоцерківська ЗОШ І-ІІІ ст. № 18 (Київська обл., м. Біла Церква)

Білоцерківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №18 Білоцерківської міської ради Київської області

Київська обл.,

м. Біла Церква,

вул. Шевченка, 33

тел. (04563)5-10-38,

(04563)5-95-88

E-mail: bila.school18@gmail.com

Інформаційне забезпечення:

Сайт початкової школи

Сайт віртуальна учительська

Сайт бібліотека

Google-спільнота «Методична діяльність»

Google-спільнота «Бібліотека»

Історія школи

Історія Білоцерківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 18 починається ще в 1898 році, коли на місці теперішньої школи було побудоване двокласне сільське училище, від якого ниточка тягнеться аж у сьогодення. Історія школи непроста. Освітній заклад змінював свій статус, назву, номери, будівлі, з двох шкіл зробили одну, що стала правонаступницею цих шкіл.Отже початок історії школи ми знайшли в архівах Білоцерківського краєзнавчого музею. Архівна справа за 1896 рік називається так: "Про відкриття в Білій Церкві двокласного сільського училища Міністерства народної освіти”. Для будівництва училища селяни Білої Церкви (околиця міста Роток) збирали щорічно, починаючи з 1895 року, по 575 крб. За допомогою також звернулися до М.Є. Браницької, вибрали її "почетной блюстительницей”. Браницька виділила 400 кв. сажень землі та 500 крб. на будівельні матеріали. В квітні 1898 р. на околиці міста, в районі сучасної ЗОШ № 18, розпочалося будівництво училища, а в серпні будівництво було закінчено. Будувалося приміщення, в основному, на кошти селян Ротецької частини міста, допомогу надало також Міністерство освіти – 1000 крб. В сільське училище приймали лише селянських дітей, хлопців та дівчаток віком від 8 до 18 років. Штат училища був такий: завідуючий, вчитель Закону Божого, 4 вчителя, два служителя. Училище утримувалося в значній мірі на кошти селян Олександрійського, Зарічанського сільських товариств в сумі 1625 крб. щорічно і лише частково за державні кошти. Урочисте відкриття відбулося 13 вересня 1898 року. Побудоване двоповерхове приміщення складалось з 20 навчальних кімнат. Представник інтелігенції міста лікар гімназії І.В. ВАЩЕНКО-ЗАХАРЧЕНКО погодився безкоштовно надавати учням медичну допомогу. В училищі навчалися 116 хлопчиків та 70 дівчаток.Почесним блюстителем училища була, як згадувалося, графиня Марія Євстафіївна Браницька, завідуючим призначений почесний громадянин міста Іван Семенович Недибалюк, який був нагороджений золотою шийною медаллю на Андріївський стрічці. Законоучитель – священик Вассіон Хомич Турганович. Першими вчителями школи були Марія Євгенівна ШИМАНОВСЬКА (рукоділля), Григорій СЕГЕН (співи), ЄМІЛЬ В’ячеславович УГЛИР (музика), Діонісій Вікторович НОГИБКО (математика), Сава Федорович ПЕРЕПЕЛИЦЯ (мова). В 1910 році училище було реорганізоване з сільського двокласного в народну трудову школу № 4. З 1914 і до самої смерті в 1939 р. директором народної трудової школи був НИЗКОВ І.Т. До цього він був інспектором училищ. Колезький асесор Ілля Трохимович НИЗКОВ, викладач педагогіки, історії, літератури та співів, був нагороджений орденом Святого Станіслава ІІІ ступеню. Деякий час завідував педкурсами. Життя цієї людини – визначна сторінка в історії школи. НИЗКОВ І.Т. народився в Воронезькій губернії в сім’ї стрілочника, закінчив гімназію, інститут. Він жив у службовій квартирі при школі. Його сім’я, в який було п’ятеро дітей, працювала на городній ділянці, в саду, тим самим забезпечувала себе харчами. За часи директорства НИЗКОВА І.Т. школа кілька разів змінювала приміщення, але остаточно повернулася до будинку, який, на жаль, не зберігся: він був знесений в в 1974 році, на цьому місті зараз стадіон школи № 18. В місті про школу № 4 знали як про "школу Низкова”. Народна трудова школа № 4 виділялася серед інших новаторським підходом до навчання. Довоєнна історія школи після смерті НИЗКОВА І.Т. майже не збереглася. З перших днів окупації школа ще функціонувала, але дітей було мало, заняття майже не проводилися. Після звільнення міста приміщення школи частково було пристосовано під шпиталь БП-10Б та пральню, але внаслідок випарів води будинок почав руйнуватися, тому міськвиконком прийняв рішення виселити шпиталь.Через 10 днів після звільнення Білої Церкви від фашистів почалися заняття в школі№ 4. На відновлення школи батьки учнів зібрали 150 тис. крб. та відробили 2000 трудоднів. Пристосовані меблі також принесли батьки. В школі № 4 було 10 класних кімнат, 20 (з 1 по 10) класів, 726 учнів. Кращі вчителі міста працювали в школі № 4. Це ЛЯХНИЦЬКА Софія Миколаївна (географ), ТИМОФЄЄВА Євгенія Миколаївна (хімік), ДЕНИСОВ Борис Павлович(історик), АБДУЛОВА Ніна Олексіївна (історик), ПОПЦОВА Ганна Дмитрівна (вчитель початкових класів), ВОЛОДИМИРСЬКИЙ Іона Ізраїлович (математик), ТКАЧЕНКО Роза Петрівна (історик), БРУКВА Лідія Антонівна (вчитель укр. мови та літератури). Після НИЗКОВА І.Т. в школі часто змінювалися директори. Архіви зберігають документи, що називають цих директорів: ЦИДИЛЬКІВСЬКИЙ Михайло Ісакович, СОЛДАТЕНКОВ Павло Петрович, НІСОНСЬКА Неоніла Денисівна, ПАВЛОВСЬКА Євдокія Семенівна, БЕРЕГОВЕНКО Прохор Харитонович, МИМРЕНКО Гана Трохимівна. По-перше, тут були зібрані 9-11 класи з восьмирічних шкіл № 2, 4, 6, 20. На кожній паралелі було до 6-8 класів, кількість медалістів серед випускників досягала 60%. В 1966 році, після добудови приміщення школи № 18 восьмирічна школа № 4 була ліквідована. За наказом міського відділу освіти від 26.06.1966 р. школа №4 була розформована та злита зі школою № 18. Архіви, учні, вчителі передані до школи № 18, яка тепер мала класи з 1 по 11. З цього часу школа, яка починалася, як двокласне сільське училище, має назву "середня школа № 18”, а в 1999 році, в зв`язку зі зміною в законодавстві України, перейменована в Загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів № 18 м. Білої Церкви. В 2012 році за наказом управління освіти і науки Білоцерківської міської ради від 05 липня 2012 року № 121 «Про перейменування загальноосвітніх навчальних закладів», школу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 18 м. Білої Церкви Київської області» перейменували на «Білоцерківська загальноосвітня школа І—III ступенів № 18 Білоцерківської міської ради Київської області».