Бібка

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Бібка, -ки, ж. 1) Пометъ въ шарикахъ: овечій, заячій, козій. Мнж. 176. См. Бибка. 2) Шарикъ маленькій. Ум. Бібочка.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

БІ́БКА, и ж., розм. Маленька кулька овечого, козячого, заячого і т. ін. посліду. Навколо дикої груші зайці, як вівці на тирлі, збили сніг і густо посипали бібками (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 12). Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 172.

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Бібка, -ки, ж. 1) Пометъ въ шарикахъ: овечій, заячій, козій. Мнж. 176. Cм.бибка. 2) Шарикъ маленькій. Ум. бібочка.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

Бібка, ки, ж. 1) Пометъ въ шарикахъ: овечій, заячій, козій. Мнж. 176. См. Бибка. 2) Шарикъ маленькій. Ум. Бібочка. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 59.

Ілюстрації

Бібка.jpg