Бузько

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Словник Грінченка

Бузько, -ка, м. 1) Листъ, Ciconia alba. Вх. Пч. І. 16. Тішиться, як би го бузько носом ськав. Ном. № 12676. 2) Родъ орнамента на писанкѣ. МУЕ. І. 205.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

БУЗЬКО, а, чол., діал. Лелека. На одній сіножаті й віл пасеться, і бузько жаби ловить (Номис, 1864, № 155); Заклекотів запізнений бузько на сусідовій хаті (Іван Франко, I, 1955, 66); * У порівняннях. Критикували [Дарка з Ориською] у ньому [Костику] все: і його розгойдану ходу, і його довгі, як у бузька, ноги, і його широкі, як лопати, долоні (Ірина Вільде, Повнол. діти, 1960, 13).

Словник ABBYY Lingvo

бузько -а, бузьок, -зька, ч., діал. Лелека. бузько розм. (великий перелітний птах із довгим дзьобом і довгими ногами), лелека, чорногуз, бусол, бузьок, бушель, боцян, боцюн, боцяг, жабоїд, гайстер

Ілюстрації

Бу1.jpg Бу2.jpg Бу3.jpg Бу4.jpg

Медіа

Див. також.

Легенда про лелеку

Джерела та література

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

Словник ABBYY Lingvo